Ризики в діяльності підприємства
Необхідність урахування ризику при прийнятті управлінських рішень постала наприкінці XIX ст., коли розпочалося будівництво великих промислових підприємств, з’явилися нові види транспорту. Перший план управління ризиками був розроблений у США в 90-х роках XIX ст. для компанії, яка займалася будівництвом залізниць [36]. В 60-х роках XX ст. ризик отримує статус загальнонаукового поняття, яке виходить за рамки тої чи іншої конкретної науки [22]. Проте утвердження самого управління ризиком і поява професійних ризик-менеджерів припадають на початок 70-х років [3].
З переходом до нових умов діяльності, зі зміною методів господарювання, формуванням нової стратегії підприємств, орієнтованих на економіку ринкового типу, розпочався пошук ефективних механізмів ризик-менеджменту у системах управління підприємством. Відомо, що уникнути невизначеності та усіх ризиків у діяльності підприємства неможливо навіть за рахунок прийняття найефективніших планів, оптимальних рішень. Позбутися невизначеності та ризику, можна лише знищивши сам ринок. Тому необхідно враховувати ризики при формуванні систем управління підприємством, що дасть змогу не лише зменшити ймовірність і розмір можливих збитків, а й створити всі умови для отримання найкращих позитивних результатів у вигляді додаткових доходів, прибутків, дивідендів тощо. Основним завданням для менеджера повинна бути не відмова від прийняття ризикованих рішень, пов’язаних з невизначеністю, а чітка ідентифікація, детальний аналіз, точна оцінка й, відповідно, ефективне управління ризиком. Оскільки, як зазначено в науковій літературі, перехідний період економіки характеризується значним ступенем економічного ризику, а також і великими можливостями для самого підприємства [33].
Управління будь-якою організацією розглядається як відкрита система, на формування та функціонування якої впливають фактори зовнішнього та внутрішнього середовищ. Зовнішнє середовище є фактором, який визначає основні характеристики менеджменту, в тому числі організаційну диференціацію та інтеграцію підприємства. При цьому однією з ключових детермінант зовнішнього середовища є невизначеність і спричинений нею ризик. Він впливає на структуру як системи управління загалом, так й окремих елементів, а також взаємозв’язків між ними. Важливо налагодити гнучкі, ефективні та раціональні взаємозв’язки між елементами системи. На практиці часто намагаються розробити найкращі елементи управління, забуваючи про його цілісність, а саме цілісна взаємодія зможе забезпечити ефект синергізму розроблених та впроваджених елементів.
У науковій економічній літературі є велика кількість визначень і тлумачень ризику. Термін “ризик” вживається у багатьох суспільно-політичних і природничих науках, кожна з яких дає йому своє тлумачення.
В економічній науці існують дві теорії ризику - класична та неокласична. Основними представниками класичної теорії були Дж. Міль та Н.У.Сеньйор, які розглядали ризик як математичне очікування втрат, що можуть виникнути в результаті прийнятого рішення [30]. Розвиток неокласичної теорії ризику продовжив Дж. М. Кейнс, який виділив: поняття “схильність до ризику”, як специфічну якість підприємця, поняття добровільний та вимушений ризик [23].
Часто ризик розглядається як явище, що призводить лише до негативних наслідків, тобто ці визначення є однобічними, хоча відомо, що відхилення може бути і в позитивний бік, що і спонукає менеджерів до прийняття ризикованих рішень. Крім того, існування ризику є причиною народження та функціонування підприємств - страхових компаній, факторингових фірм, консалтингових організацій, венчурних підприємств тощо.
Також результати або наслідки можуть бути нейтральними (нульовими) щодо відношення до суб’єкта ризику [37]. Найчастіше наслідки є нейтральними при застосуванні превентивних методів зниження ступеня ризику.
Очевидно, що ризик є багатоаспектним явищем і може безпосередньо впливати на прибутки, доходи, дивіденди тощо.
Тому під ризиком будемо розуміти економічну категорію, що пов’язана з подоланням невизначеності та конфліктності в ситуації неминучого вибору у процесі виробничо-господарської діяльності. Вона відображає міру (ступінь) відхилення від цілей, бажаного (очікуваного) результату, а також ступінь невдачі з урахуванням впливу керованих і некерованих чинників, прямих та зворотних зв’язків стосовно об’єкта керування [18].
Класифікація ризиків є дуже важливою як теоретично, так і практично, оскільки від її точності залежать правильність кількісної оцінки, відповідність у застосуванні методів уникнення та зниження ступеня ризику, а отже, ефективність функціонування як самої системи менеджменту, так і підприємства загалом [32]. Тобто її результати є вихідними даними для подальшого процесу дослідження ризиків.
Класифікувати ризики можна за різними ознаками. Ризики підприємства залежно від сфери виникнення поділяються на зовнішні та внутрішні (рис. 1.1). Обсяг та ймовірність виникнення внутрішніх ризиків безпосередньо залежать від функціонування системи управління і господарської діяльності підприємства. До зовнішніх для організації відносять ризики, зумовлені причинами, на які підприємство не має прямого впливу. За українських економічних умов вони відіграють важливу роль у діяльності підприємства. Слід зазначити, що уникнути зовнішніх ризиків дуже важко, найчастіше їх просто враховують. Звичайно, кожен з виокремлених ризиків можна ще розділити на підвиди, але ми не ставили собі за мету розробити детальну класифікацію. Враховуючи те, що на зовнішні ризики важко впливати, до них можна хіба лише адаптуватись, у даній роботі основну увагу звернено на внутрішні економічні ризики.
