Світовий досвід організації кадрової політики на підприємствах
В Японії головною проблемою управління персоналом є збільшення витрат на утримання персоналу, зниження рентабельності і ефективності управління. Основна причина - старіння зайнятого населення. Середній вік працюючого - 36 років. Заходи, які вживаються для удосконалення кадрової політики, зачіпають основи традиційного японського управління:
принципи довічного наймання;
підвищення заробітної плати і просування на посаді в залежності від стажу роботи.
участь працівників у профспілках, які створюються у рамках фірми (а не галузі, як у США).
Отже, система управління персоналом у Японії передбачає гарантію зайнятості, приваблювання нових працівників, їх підготовку, оплату праці у залежності від стажу роботи, гнучку систему заробітної плати.
Таке довічне наймання поширюється і на працівників, які досягли пенсійного віку (55-60 років). Воно охоплює приблизно 25-30 % японців, зайнятих на великих фірмах. Але з погіршенням фінансового стану фірми проводять звільнення, тому що офіційних документів, які гарантують довічне наймання, немає. Це є традиція: гарантована зайнятість, яка ґрунтується на високій продуктивності праці та якості продукції.
В Європі і США чітко визначені службові обов'язки інженера, техніка і робітника. Обидві моделі - американська і японська мають як «плюси», так і «мінуси». Тому у світовій практиці намітилась тенденція застосування змішаної системи управління людськими ресурсами.
Головною метою професійних спеціалістів-менеджерів у країнах з розвинутою ринковою економікою є:
підвищення виробничої, творчої віддачі і активності персоналу;
орієнтація на скорочення частки і чисельності виробничих і управлінських працівників;
розробка і реалізація політики підбору і розстановки персоналу;
розробка правил приймання та звільнення персоналу;
вирішення питань щодо навчання і підвищення кваліфікації персоналу.
Управління персоналом в різних формах має свої особливості, але загальними для них є такі заходи:
. Надання підлеглими своєму керівництву робочих звітів або доповідей про виконану роботу і про плани на майбутнє. Такі звіти складаються працівниками усіх рівнів управління і подаються в залежності від встановленого на фірмі порядку: щоденно, щотижня, щомісяця або наприкінці року. Вони є інструментом контролю і сприяють підвищенню відповідальності за доручену справу, а також розвитку ініціативи працівників щодо удосконалення господарської діяльності фірми.
. Проведення щотижня оперативних нарад на вищому рівні управління за участі керівників виробничих підрозділів і центральних служб. На таких нарадах заслуховуються звіти керівників з актуальних питань поточного моменту, обговорюються конкретні заходи та рішення, які приймаються до виконання. Оперативні наради дають змогу президентові або головному адміністратору фірми ознайомитись з поточним станом справ і внести корективи у господарську діяльність фірми. Менеджери, у свою чергу, звітують перед вищими управлінськими рівнями. У звітах менеджерів дається оцінка змін у діяльності персоналу, змін вартості робочої сили, вартості переміщення людей або обладнання, відповідності принципам технічної політики.
Аналіз проблем кадрового складу і розробку методів управління персоналом менеджери здійснюють на основі такої інформації:
витрати на добір і розстановку персоналу;
сучасний рівень плинності персоналу;
прогнозна потреба у персоналі різних професій.
Аби поліпшити контакти між менеджерами і рядовими працівниками, спрощується фінансова звітність фірми, яка стала доступною для працівників, що створює для них можливість брати участь у прийнятті управлінських рішень як на стратегічному, так і на оперативному рівні управління.
Нові виробничі системи, засновані на колективній праці, вимагають, щоб працівники-виконавці мали всю інформацію для розробки заходів щодо підвищення продуктивності праці.
В таблиці 1.1 показано зміни і нові тенденції в управлінні персоналом: велика індивідуальність праці, зміна характеру ієрархічної структури [9, 167].
Таблиця 1.1
Зміни і нові тенденції в управлінні персоналом в Японії
Заходи |
Традиційне управління |
Нові тенденції |
Набір робочої сили |
Набір молоді. Напрямок на кількісний аспект |
Відбір досвідчених спеціалістів. Увага до якісних аспектів |
Функції |
Колективна відповідальність за результати. Відсутність чіткого розподілу функцій |
Індивідуальна відповідальність. Розробка посадових інструкцій |
Контроль |
Перевірка знань і навичок |
Виявлення поведінкових аспектів |
Просування по службі |
У залежності від стажу |
У залежності від індивідуальних результатів |