Корпоративне управління: стан та перспективи
Корпоративна форма бізнесу – явище порівняно нове, котре виникло як відповідь на певні вимоги часу. За офіційними даними, кількість акціонерних товариств в Україні на кінець 2009 року склала близько 32 тис., з них 11 тис. – публічні і майже 21 тис. – приватні. Загальний обсяг виробництва акціонерних товариств в Україні складає близько 75% ВВП країни.
Під поняттям корпоративне об’єднання розуміють не тільки акціонерні товариства, що виступають як самостійні юридичні особи, але і групи юридичних або самостійних господарських підприємств, що ведуть спільну діяльність на основі консолідації активів або договірних (контрактних) відносин для досягнення загальних цілей.
Створення великих високотехнологічних корпоративних структур має ряд досить важливих переваг у порівнянні з підприємствами малого і середнього бізнесу та відіграє значну роль у формуванні ефективної структури економіки України й у посиленні економічної і науково-технічної інтеграції. Тенденція до об’єднання суб’єктів господарювання відбиває об’єктивну необхідність їхнього розвитку. Великі корпорації сприяють стійкості економічного співробітництва як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринках, координації діяльності промислових структур за допомогою засобів внутрішньофірмового управління, що, у свою чергу, обумовлює необхідність дослідження механізму корпоративного управління.
Розглядаючи сучасний економічний стан України можна з впевненістю сказати, що проблема розвитку корпоративного управління є досить актуальною. Саме тому необхідно зробити аналіз існуючих систем корпоративного управління з метою вибору найбільш досконалої. У таблиці 1 наведені переваги та недоліки чинного корпоративного законодавства в питанні балансування інтересів міноритарних і мажоритарних акціонер
Табл. 1. Переваги та недоліки чинного корпоративного законодавства в питанні балансування інтересів міноритарних і мажоритарних акціонерів
|
Переваги |
Недоліки |
|
-забезпечення міноритарним акціонерам права мати представників у складі виконавчих органів та інших органів управління товариством за допомогою кумулятивного голосування; – гарантована законодавством можливість міноритарних акціонерів продати належні їм пакети акцій за ринковою вартістю – після проведення необхідної оцінки. |
-власники більше 60% акцій можуть особисто проводити збори акціонерів або ігнорувати ініціативи інших акціонерів; – великі акціонери залишають за собою право вирішувати питання в ущерб інтересів дрібних акціонерів; – відсутня чітка регламентація захисту прав дрібних акціонерів у випадку банкрутства або ліквідації товариства; – вимога розкриття інформації про реальних власників акціонерного товариства багато в чому носить декларативний характер і в результаті залишається проблема «закулісних ігор» з акціями акціонерного товариства. |
управління корпоративний
Таким чином ми бачимо, що на даному етапі розвитку корпоративного управління в Україні спостерігається більше недоліків аніж переваг корпоративного законодавства в питанні балансування інтересів міноритарних і мажоритарних акціонерів
Початком формування корпоративних об’єднань вважають масштабне здійснення в Україні безкоштовної приватизації, яка призвела до створення на багатьох підприємствах акціонерних моделей, характерною рисою яких є домінуюча роль акціонерів – працівників ВАТ.
Однак, як виявилося, на практиці такий підхід не завжди сприяє стимулюванню більш ефективної роботи ВАТ, і поки що приватна власність у формі тих акціонерних товариств, які створені у процесі приватизації, не довела своєї переваги над державною.
Другу групу, яка, на відміну від держави-акціонера, присутня зараз на всіх приватизованих ВАТ, становлять акціонери – керівники підприємств. Головний інтерес представників цієї групи полягає у збереженні своїх посад і влади всередині акціонерного товариства.
