Проблеми особистості менеджера
Проблема особистості — одна з центральних у курсі менеджменту. Про її складність та багатогранність свідчить навіть той факт, що сьогодні існує понад 50 визначень поняття “особистість”. За теоретичною i практичною значущістю вона належить до однієї з фундаментальних проблем. Проектування i діагностика особистості, визначення оптимальних умов i найефективніших шляхів її формування неможливі без знання структури особистості та закономірностей її становлення й розвитку.
Слово “особистість” походить від латинського persona, що означає ритуальну маску, яку знімали з обличчя померлого у Стародавньому Римі. Вона втілювала ім’я, iндивiдуальнi права i привілеї, які передають у спадок.
У вiтчизнянiй психології найвiдомiші дослідження в галузі особистості пов’язані з теоретичними працями школи Л. Виготського. Великий внесок у розробку цієї проблеми зробили російські та українські вчені Г. Костюк, О. Леонтьєв, Л. Божович, А. Петровський, О. Асмолов, зарубiжнi психологи Г. Айзенк, Р. Кеттел, Г. Олпорт.
Кожна людина — це насамперед iндивiд, бiологiчний організм, що існує самостійно (від лат. individuum — неподільний, той, що існує самостійно). Коли говорять про властивості людини як iндивiда, то мають на увазі її природнi ознаки, якi дають змогу їй бути живим органiзмом, представником homo sapiens.
Iндивiд — це поняття, яке визначає належнiсть живої істоти до людського роду. Головною характеристикою властивостей iндивiда Особистiсть — явище не аморфне, а структурне. Пiд структурою розумiється поєднаня елементiв, їх зв’язкiв у цiлiснiсть. Елементiв особистостi як цiлого багато, i вони мають як соцiальну, так i біологічну основу. Розроблена професором К. Платоновим динамiчна функцiональна структура особистостi складається з чотирьох ієрархічних ступенiв. Кожному ступеню вищого порядку притаманний вищий рівень системної якості порівняно зі ступенями нижчого порядку. Найнижчий структурний ступінь — біопсихологiчнi властивостi — природна основа особистостi. Наступний — психiчнi процеси, властивостi та особливостi. Ще вищий ступінь — рiвень знань, вмiнь i навичок особистостi. I найвищий — спрямованiсть особистостi. Основою цiєї iєрархiї є бiопсихологiчнi властивостi особистостi.
Це бiологiчно зумовлена пiдструктура, тобто характеристики, що закладенi генетично, даються людинi вiд народження. До цієї пiдструктури належать: стать, вiк, стан здоров’я, темперамент, здiбності, рiзнi фiзичнi риси людини, якi виявляються у будовi та функціях органiзму в цiлому, у будовi та функцiях нервової системи i органiв чуття, у зовнiшньому виглядi, фiзичнiй силi, витривалостi. Вiк i управлiнська дiяльнiсть. Чи можна ставити питання про переваги будь-якого вiку? Чи iснують обмеження у вiцi для перебування на “капiтанському мiстку”? Менеджер повинен знати, якi можливостi надають людинi рiзнi вiковi перiоди. Численнi дослiдження доводять, що в рiзнi перiоди iснування людини спостерiгається нерiвномiрний розвиток її психiчних функцiй. Так, найвищий ступінь сприйнятливостi соцiального i професiйного досвiду спостерiгається у 18–25 рокiв — пiдйом рiвня пам’ятi, уваги, мислення. Цей перiод найкращий для навчання. У 26–29 рокiв особистість перебудовується: визначаються життєвi позицiї, змiнюється положення людини в сiм’ї, трудовому колективi, суспiльствi. Іншими словами, вiдбувається соцiальне становлення особистостi. З’являється багато нових соцiальних ролей, змiнюється соцiальний статус, формується соцiальна зрiлiсть. У 30–33 роки знову спостерiгається розвиток усiх iнтелектуальних функцiй: пам’ятi, мислення, уваги. Розвивається творча дiяльність людини, що зумовлюється насамперед нагромадженням життєвого та професiйного досвiду. З одного боку, менеджер, керуючи працівниками цієї вікової категорiї, повинен вимагати вiд них прояву таких професiйно важливих якостей, як iнiцiативнiсть, самостiйнiсть, творчiсть. З iншого боку, він повинен створювати вiдповiднi умови праці для цієї категорії працiвникiв з тим, щоб зазначені якості розвивалися. Після 40 років у людини знижується швидкість сприймання, переробки iнформацiї i реакції на неї, iнтенсивнiсть уваги, падає емоційна врiвноваженiсть, погіршуються й iншi показники.
