Поняття й класифікація основних фондів підприємств
Матеріальну базу підприємства утворюють засоби праці й предмети праці, які поєднуються в засоби виробництва. Засоби праці враховуються у формі основних фондів. Основні фонди у вартісному вираженні являють собою основні засоби, що обліковуються у системі бухгалтерської звітності. При аналізі основних фондів, насамперед треба відзначити, що вони є активним елементом виробництва й при правильному їх використанні не тільки забезпечують створення товарів, але й сприяють поліпшенню умов праці працівників [7].
Основні засоби - це такі товарно-матеріальні цінності, які протягом тривалого періоду часу зберігають свою матеріально-натуральну форму, зношуються поступово й переносять свою вартість на готову продукцію або послуги вроздріб. Сутність основних фондів можна охарактеризувати в такий спосіб: вони речовинне втілені в коштах праці; їхня вартість вроздріб переносяться на продукцію; вони зберігають натуральну форму тривалий час у міру зношування; відшкодовуються на основі амортизаційних відрахувань після закінчення терміну служби.
Любий процес виробництва є процес перетворення предметів праці, здійснюваний живою працею за допомогою коштів праці. Сукупність коштів праці утворить основні виробничі фонди, які застосовуються в декількох виробничих циклах, поступово зношуються й переносять свою вартість на продукт вроздріб протягом усього терміну служби, не змінюючи при цьому своєї натуральної форми. Основні виробничі фонди складаються з машин й устаткування, передатних устроїв, транспортних засобів, будинків, споруджень і так далі.
Однак в основні виробничі фонди включаються не всі засоби праці, а лише ті з них, які являють собою продукти суспільної праці, мають вартість. Але й не всяка річ, що має вартість і є за своєю натуральною формою засобом виробництва, входить до складу основних виробничих фондів. Приміром, машини або верстати, які лежать на складі як готова продукція чекаючи реалізації, входять не в основні фонди, а у фонди обігу.
Отже, виробничі основні фонди беруть участь у матеріальному виробництві й у міру зношування переносять частинами свою вартість на вартість готової продукції, виробленої з їх допомогою.
Поряд з ними в народному господарстві функціонують й основні невиробничі фонди - об'єкти тривалого невиробничого використання, що зберігають свою натуральну форму й поступово втрачають вартість. До них ставляться фонди житлово-комунального господарства, організацій культури, науки, охорони здоров'я тощо. Основні невиробничі фонди не беруть участь у створенні споживацьких вартостей.
Отже, основні фонди - це матеріальні цінності, використовувані в господарській діяльності платника податків протягом періоду, що перевищує 12 місяців з дати введення їх в експлуатацію, і вартість яких поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зношуванням.
До складу основних коштів зараховуються предмети вартістю понад 1000 грн. за ціною придбання (виготовлення) і терміну служби більше одного року [9].
По використанню основні фонди підрозділяються на: діючі, не діючі (що перебувають на консервації), запасні (призначені для заміни).
По функціональному призначенню, залежно від характеру участі основних фондів у процесі виробництва розрізняють:
- виробничі основні фонди (безпосередньо беруть участь у виробничому процесі або сприяють його здійсненню) - будинки, спорудження, машини, устаткування;
- невиробничі основні фонди (вони безпосередньо не беруть участь у процесі виробництва й призначені для задоволення культурно-побутових, комунальних потреб трудящих).
По оперативному призначенню основні фонди діляться на:
- промислові;
- будівельні;
- сільськогосподарські;
- транспортні;
- зв'язку.
По ознаці приналежності основні фонди підрозділяються на: власні й орендовані.
Основні фонди в залежності від амортизації підрозділяються на наступні групи:
Перша група - будинки, споруди, їхні структурні компоненти, передатні пристрої, житлові будинки і їхні частини (квартири й місця загального користування);
Будинки - це архітектурно - будівельні об'єкти, призначені для створення необхідних умов праці. До цієї групи ставляться: житлові будинки, виробничі корпуси цехів, депо, гаражі, складські приміщення, виробничі лабораторії й так далі. До складу цих об'єктів включаються також системи опалення, внутрішня мережа каналізації й водопроводу, освітлювальні арматури й електропроводка, внутрішні телефонні й сигналізаційні мережі, вентиляційні устрої, підйомники.
Споруди - це інженерно-будівельні об'єкти, призначені для здійснення процесу виробництва й не пов'язані зі зміною предметів праці. До них ставляться: стовбури шахт, нафтові свердловини, греблі, естакади, водопідйомні станції й колодязі, резервуари, мости, автомобільні дороги, залізничні колії внутрішньозаводського, внутрішньогосподарського транспорту.