Контроль за виконанням рішень та основних напрямків реабілітації екосистеми р. Інгулець

Річка Інгулець віднесена до каталогу основних річок України і являється найбільшою правою притокою нижньої течії головної водної артерії України - річки Дніпро. Інгулець є основним джерелом, яке живить схід Кіровоградської області, Кривбас, південно-східні райони Миколаївської області і відіграє важливу роль у питній і промисловій водозабезпеченості вказаних регіонів.

Інгулець бере свій початок з заболоченої балки поблизу с. Топила Знам'янського району, Кіровоградської області. Потім прямуючи Дніпропетровською, Миколаївською та Херсонською областями впадає в р. Дніпро на 46 км від його гирла. При впадінні річка розділяється на два рукави, з яких лівий має довжину 1,5 км, а правий 0,9 км.

У басейні річки Інгулець розташований один з найважливіших індустріальних промрайонів країни - Криворізький басейн. Провідне місце у цьому районі належить підприємствам чорної металургії, машинобудуванню та металообробці, електроенергетиці, паливній промисловості.

Площа зрошуваних земель в басейні Інгулець на рівень 2003 року становить 82,9 тис. га, з яких в Кіровоградській області - 13,1 тис. га, Дніпропетровській -25,3 тис. га, Миколаївській - 39,2 тис. га, Херсонській області - 5,3 тис. га.

Джерелом зрошення є стік р.Інгульця та її притоків, зарегульований ставками і водосховищами та дніпровська вода.

Сучасна екологічна ситуація в басейні Інгульця залишається напруженою внаслідок значних обсягів мінералізованих зворотних вод, накопичених у хвостосховищах гірничорудних підприємств Кривбасу. Крім того річку Інгулець забруднюють стоки комунального господарства, промислових та сільськогосподарських підприємств. Так, у 2001 році в Інгулець скинуто 175,3 млн.м3 з них забруднених 158,1 млн.м3 , а взагалі без очистки – 64,9 млн.м3 .

Стоку річки Інгулець недостатньо для розбавлення стічних вод до дозволених граничних концентрацій.

З метою забезпечення подачі води належної якості на водопостачання м. Миколаєва та зрошення сільгоспугідь в Миколаївській та Херсонській областях, щорічно Кабінетом мінісрів України приймаються розпорядження щодо промивки річки Інгулець.

Основними напрямками щодо робіт з екологічного оздоровлення малих річок в басейнах Інгулець та Саксагань є:

- винесення прибережних захисних смуг для проведення на них комплексних водоохоронних заходів;

- залучення органів місцевої влади до фінансування повних комплексів водоохоронних заходів при роботах на малих річках;

- втілення концепції ґрунтозахисного землеробства (упорядкування землекористування, тобто вилучення з класу орних заплавних земель та земель, на яких спостерігаються ерозійні процеси);

- заліснення території до оптимальної норми - 16% (сюди входить і посадка водозахисних лісосмуг і протиерозійні лісонасадження);

- призупинення робіт з господарського використання заплав малих річок, які негативно впливають на їх стан;

- забезпечення контролю за використанням і якісним станом вод малих річок;

- використання прогресивних технологій і міжнародного досвіду по екологічному оздоровленню малих річок;

- створення руслових водоохоронних смуг з посадженням вищої водної рослинності (ВВР), а також створення заплав, заводей, рукавів з вирощуванням ВВР, покращення санітарно-гігієнічного стану територій міст та селищ, реа лізація багатоцільових організаційно-технічних заходів, націлених на поліп шення екологічного стану сельбищних територій;

- посилення робіт з екологічного виховання населення, пропаганди раціонального використання й охорони водних ресурсів.

Проблема техногенно-екологічного забруднення гірничодобувних територій, де головними джерелами забруднення є накопичувані промислових відходів, мінералізованих шахтних та рудникових вод, потребує термінового розв'язання.

Гірничодобувні роботи суттєво впливають на навколишнє середовище і створюють умови для активізації небезпечних геологічних процесів, одним з яких є осідання денної поверхні землі, внаслідок чого виникають небезпечні явища: інтенсивне підтоплення житлових масивів та об'єктів господарювання, заболочування значних територій, утворення джерел, озер і боліт у пониженнях рельєфу.

В результаті закриття гірничо-видобувних підприємств, шахт і розрізів необхідно передбачити вирішення комплексу еколого-гідрогеологічних, у тому числі водоохоронних проблем, передбачених Водним кодексом України / ст. 105, "Охорона підземних вод"/. Це, насамперед, здійснення заходів щодо попередження забруднення підземних вод, обладнання локальної мережі спостережувальних свердловин для контролю за рівнями та якісним станом цих вод.