Показники
Система трубопроводів зношена і потребує капітального ремонту, оскільки строк експлуатації деяких мереж перевищує 50, 60, 70 і навіть 80 років. Близько 55 км мереж знаходяться в аварійному стані, як наслідок - втрати очищеної питної води в мережах досягли рівня 34% від загального водоспоживання (в середньому, щодоби відбувається 8 пошкоджень на мережах водопостачання).
Ключовим компонентом мережі водопостачання є головна насосна станція водопроводу ІІІ підйому, розташована у центрі Миколаєва. Вона постачає питну воду усім споживачам, розташованим в центрі міста, та має лише один варіативний насос, який дозволяє коригувати автоматично тиск в системі залежно від поточного навантаження. Але на цій насосній станції відсутні подібні резервні агрегати, які б забезпечували безперебійне водопостачання у разі аварії або планового ремонту насосного обладнання.
Система водовідведення
міста складається із мережі самоплинних колекторів, якими стічні води транспортуються на 26 насосних станцій каналізації, та мережі напірних колекторів, якими стічні води транспортуються від насосних станцій каналізації до Варварівських чи Галицинівських очисних споруд каналізації. Загальна довжина каналізаційних мереж у м. Миколаєві сягає 543 км, з них в аварійному стані знаходяться близько 77,6 км. Система централізованого водовідведення
задовольняє потреби більш як 63% населення міста, індустріальні об’єкти та соціальні заклади. Сучасний стан каналізації є украй незадовільним. Операційні витрати щодо експлуатації 26 насосних станцій каналізації є дуже високими через необхідність використання роботи 260 операторів та надмірного споживання електроенергії застарілим насосним обладнанням.
Заміна пріоритетних ділянок каналізаційних мереж має бути проведена в найближчий термін для запобігання численним аваріям з витоком стічних вод, що спричиняє негативний вплив як на довкілля, так і на здоров’я населення.
Переважна кількість стічних вод потрапляє для очищення на комплекс Галицинівських очисних споруд каналізації, введених в експлуатацію в 1973 році, звідки після очистки глибоководним випуском вони скидаються у Дніпро-Бузький лиман. Технологічна лінія очищення стічних вод складається з вхідних решіток (6мм, тільки 2 з 5 є працюючими), пісколовок, контактного резервуару попередньої аерації, відстійників, головних аеротенків, вторинних відстійників, споруд хлораторної станції, цеху механічної дегідрації мулу (де знаходиться новий фільтрпрес) та мулових звалищ. Внаслідок тривалої експлуатації, більшість об’єктів в агресивному середовищі фізично та морально застаріли, знаходяться поза межами експлуатаційного ресурсу, і, незважаючи на зусилля працівників, вже не можуть забезпечувати якість очищення стічних вод, яка б відповідала як нормам ЄС, так і українським стандартам. Як наслідок: підприємство є порушником природоохоронного законодавства, що спричиняє значні фінансові видатки підприємства щодо сплати штрафів за забруднення довкілля (730 тис. грн. у 2005 році), оскільки стоки після очистки скидаються недостатньо очищеними. Зокрема, навіть після реконструкції споруд біологічного очищення, їх потужності неможливо повною мірою задіяти через відсутність потужностей вторинного відстоювання, в зв’язку з тим з 2001 року по теперішній час залишаються незадіяними 4 секції аеротенків потужністю 68 тис. м3 на добу. Загальна фактична потужність споруд біологічної очистки дорівнює 104 тис. м3 на добу. В середньому, щодобово через очисні споруди проходить 90-110 тис. м3 стічних вод.
В зимовий період (наднизька температура в цеху дегідрації мулу через незадовільний стан споруди), через зупинення роботи фільтрпреса, оператори змушені робити рециркуляцію надлишкового мулу, що значною мірою впливає на якість процесу біологічного очищення стічних вод. Завдяки встановленню нових дифузних труб в аеротенках значною мірою підвищилась ефективність постачання кисню в аеротенки та знизилося споживання електроенергії воздуходувками (три з восьми воздуходувок знаходяться у використанні). Незважаючи на добрі конструкційні основи, що було закладено в проект Очисних Споруд Каналізації (далі ОСК) (але при застосуванні дешевих будівельних матеріалів та незадовільної якості виконаних робіт), ОСК знаходяться в незадовільному стані і через брак внутрішніх інвестиційних коштів підприємства не оновлюються. Це в свою чергу, не дозволяє працювати ОСК згідно стандартів як України, так і Європейського Союзу (далі ЄС) щодо скиду стічних вод з очисних споруд каналізації.
З метою приведення у відповідність потужностей всієї технології очистки було прийняте рішення про будівництва додаткового 4-го вторинного відстійника. Будівельні роботи розпочалися в 2004 році, і станом на 2007 рік готовність об’єкту дорівнює 70%. За умови добудови 4-го вторинного відстійника загальна потужність споруд біологічної очистки складатиме 172,0 тис. м3 на добу, що достатньо для повного задоволення потреб міста з урахуванням перспективного збільшення середньодобових обсягів водовідведення.