Визначення поняття лідерства та його характерні риси
Лідер - це людина, здатна впливати на окрему особу, соціальну групу, трудовий колектив і спрямовувати їх зусилля на досягнення цілей організації [4].
Поняття "лідерство" включає такі фактори:
· характеристика лідера;
· позиція, потреба, інші характеристики його послідовників;
· характеристика організації: її мета, структура та головні завдання;
· соціально-економічне і політичне середовище.
На думку Мак Трегора, лідерство не є властивістю особи, а вплив лідерства виявляється у формуванні настрою, бажань та інтересів колективу щодо бізнесу.
Лідерство - це не управління. Управління концентрує увагу на тому, щоб люди робили речі правильно, а лідерство - на тому, щоб люди робили правильні речі. Різниця між лідером і менеджером проводиться по багатьом позиціям (табл.2.1). Ефективний менеджер не обов‘язково являється ефективним лідером, і навпаки [4].
Таблиця 2.1
Основні відмінності між керівником та лідером
КЕРІВНИК |
ЛІДЕР |
Адміністратор |
Новатор |
Доручає |
Надихає |
Працює за цілями інших |
Працює за своїми цілями |
План - основа дій |
Бачення - основа дій |
Спирається на систему |
Спирається на людей |
Використовує доводи |
Використовує емоції |
Контролює |
Довіряє |
Підтримує рух |
Надає імпульс руху |
Професіонал |
Ентузіаст |
Приймає рішення |
Перетворює рішення |
Робить справу правильно |
Робить правильну справу |
Той, кого шанують |
Той, кого обожнюють |
Опитування 1500 менеджерів європейських компаній свідчить, що найважливішими лідерськими характеристиками керівника є:
здатність керівника-лідера формувати ефективну команду (96%);
здатність прислуховуватися до думок і порад колег та підлеглих (93 %);
здатність приймати самостійні рішення (87 %);
здатність залучати інших до реалізації рішень (86 %).
Учені застосовують три підходи до визначення значущих факторів ефективного лідерства: підхід з позицій особистих якостей, поведінковий та ситуаційний підходи.
Згідно з особистою теорією лідерства, також відомою під назвою теорії великих людей, найкращі з керівників володіють певною сукупністю загальних для всіх особистих якостей. Розвиваючи цю думку, можна стверджувати: якби ці якості були визначеними, люди навчилися б виховувати їх у собі і таким чином ставати ефективними керівниками. Деякі з цих вивчених якостей - це рівень інтелекту та знань, вражаюча зовнішність, чесність, здоровий глузд, ініціативність, соціальна й економічна освіти та високий рівень впевненості в собі[7].
Відповідно до поведінкового підходу до лідерства ефективність визначається не особистими якостями керівника, а його манерою ставлення до підлеглих (стиль керівництва) [7].
Однак більш пізні дослідження свідчать, що в ефективності керівництва вирішальну роль можуть відігравати додаткові фактори. До таких ситуаційних факторів належать потреби й особисті якості підлеглих, характер завдань, вимоги та впливи середовища, а також інформація, яку має керівник [7].