Основні поняття

Серед методів когнітивної психології – науки, що вивчає те, як людина пізнає і сприймає світ, інших людей і самого себе, як формується цілісна система уявлень і відношень конкретної людини, – особливе місце займає такий метод особової психодіагностики, як метод репертуарних решіток (repertory grid).

Вперше метод був сформульований автором теорії особистісних конструктів Джорджем Келлі в 1955 р. Чим ширший набір особистісних конструктів у суб’єкта, тим більш багатовимірним, диференційованим є образ світу, людини, інших явищ і предметів, тобто тим вище його когнітивна складність.

Репертуарна решітка є матрицею, яку заповнює або сам випробовуваний, або експериментатор в процесі обстеження або бесіди. Стовпцю матриці відповідає певна група об’єктів, або, інакше, елементів. Як об’єкти можуть виступати люди, предмети, поняття, відношення, звуки, кольори – все, що цікавить психодіагностика. Рядками матриці є конструкти – біполярні ознаки, параметри, шкали, альтернативні протилежні відношення або способи поведінки. Конструкти або задаються дослідником, або виявляються у випробовуваного за допомогою спеціальних прийомів і процедур виявлення. Вводячи поняття конструкта, Келлі об’єднує дві функції: функцію узагальнення (встановлення схожості) і функцію зіставлення. Він пропонує декілька визначень поняття «конструкт». Одне з яких:

Конструкт – це деяка ознака або властивість, за якою два або декілька об’єктів схожі між собою і, відповідно, відмінні від третього або декількох інших об’єктів.

Наприклад, виділення з трьох предметів «диван, крісло, стілець» двох «диван і крісло» виявляє конструкт «м’якість меблів». Келлі в своїх роботах підкреслює біполярність конструктів. Він вважає, що, стверджуючи що-небудь, ми завжди одночасно щось заперечуємо. Саме біполярність конструктів робить можливою побудову репертуарних решіток. Наприклад, північ – південь – це референтна вісь: елементи, які в одному контексті є «північчю», в іншому стають «півднем».

Можливості конструкта обмежені. Вони можуть бути застосовані тільки до деяких об’єктів. Це знайшло своє віддзеркалення в понятті «діапазону придатності» конструкта. Англійські психологи Франселла і Банністер вважають правило «діапазону придатності» відмінною рисою техніки репертуарних решіток. Під діапазоном придатності можна розуміти область уявлень людини про світ, поняття якої можна співвіднести з конкретною референтною віссю конструкта, що виділявся. Психологічно осмислений результат вийде тільки в тому випадку, якщо елементи, використовувані в репертуарних решітках; потраплятимуть в «діапазон придатності» конструктів випробовуваного.

Конструкти – не ізольовані утворення. Вони взаємодіють один з одним, причому характер цієї взаємодії не випадковий, а має цілісний системний характер.

В процесі заповнення репертуарних решіток випробовуваний повинен оцінити кожен об’єкт по кожному конструкту або іншим чином поставити у відповідність елементи конструктам.

Визначення репертуару означає, що елементи вибираються за певними правилами так, щоб вони відповідали певній області і всі разом були зв’язані смисловим чином (контекстом) аналогічно репертуару ролей в п’єсі. Передбачається, що, змінюючи репертуар елементів, можна «настроювати» методики на виявлення конструктів різних рівнів спільності і що відносяться до різних систем.

При перекладі з англійської мови термін матриця не використовується, оскільки репертуарні решітки не завжди є матрицею в точному значенні цього терміну: у ній на перетині рядків і стовпців не обов’язково стоять числа, не завжди витримується прямокутний формат, рядки можуть бути різної довжини.