Управління витратами на різних рівнях менеджменту

Коли йдеться про економію, ефективне використання матеріальних, трудових, природних ресурсів, відбувається порівняння витрат відповідних ресурсів із досягнутим результатом. Наприклад, зниження матеріаломісткості продукції, тобто випуск більшої кількості виробів без збільшення обсягу використаної сировини й матеріалів, свідчить про ефективне використання матеріальних ресурсів. Зменшення затрат живої праці на одиницю продукції - це показник зростання ефективності використання трудових ресурсів. Це сприяє також економії фінансових ресурсів, оскільки економія матеріальних і трудових ресурсів забезпечує зростання грошових

нагромаджень і одночасно зменшення потреби підприємств у додаткових витратах на приріст статутного та інших грошових фондів.

Прибуток, що залишається в розпоряджені підприємства, розподіляється на його розсуд. Оскільки цей прибуток є багатоцільовим джерелом фінансування потреб підприємства, він використовується ним на накопичення, споживання, тобто на створення резервів, виробничий розвиток, на соціально - культурні потреби, матеріальне стимулювання робітників, пропорції у розподілі прибутку на накопичення і споживання визначають перспективи розвитку підприємства.

Фінансові ресурси підприємств можуть вкладатись у дохідні види фондових, грошових інструментів, статутний капітал спільних підприємств та ін.

Здійснюючи господарську діяльність, підприємство самостійно фінансує всі свої витрати відповідно до виробничих планів, розпоряджається існуючими фінансовими ресурсами, вкладаючи їх у виробництво з метою отримання продукції та прибутку.

Управління витратами починається в процесі виробництва продукції рослинництва і тваринництва.

Загалом витрати грунтують та обліковують за видами, місцями виникнення та носіями витрат. Види витрат визначають, виходячи з економічного змісту кожного елемента витрат.

Місця виникнення витрат - це структурні підрозділи, в яких відбувається споживання ресурсів у виробничих, збутових, адміністративних та інших цілях.

Під терміном носій витрат слід розуміти продукцію підприємства (включаючи роботи та послуги), яка в той чи інший момент може перебувати на різних до реалізаційних стадіях.

За цільовим спрямуванням витрати підприємства можна поділити на:

основні витрати;

витрати на обслуговування;

витрати на управління.

За способом включення до собівартості окремих видів продукції розрізняють витрати прямі і непрямі.

Прямі витрати безпосередньо пов’язані з виробництвом продукції, а непрямі витрати пов’язані з виробництвом відразу кількох або всіх видів продукції підприємства.

У складі собівартості продукції прямі витрати поділяють за статтями, кожна з яких, як правило, відповідає певному елементу витрат, а непрямі - утворюють комплексні статті, які складаються з витрат, що містять кількість елементів.

Таким чином управління витратами направлено на раціональне використання ресурсів й отримання результативності менеджменту.

Обгрунтування економічної доцільності курсової роботи