Організаційні структури управління підприємством

Успіх системи управління багато в чому залежить від сформувалася організаційної структури управління установою охорони здоров'я, особливостей її функціонування і намічених перспектив розвитку. Під організаційною структурою управління розуміється упорядкована сукупність стійко взаємопов'язаних елементів, що забезпечують функціонування і розвиток організації як єдиного цілого.

Організаційною структурою управління визначається також як форма розподілу і кооперації управлінської діяльності, в рамках якої здійснюється процес управління по відповідних функціях, направлених на рішення поставлених завдань і досягнення намічених цілей. Організаційна структура управління визначає склад підрозділів апарату управління, їх взаємозалежності та взаємозв'язку. При лінійній структурі процес управління здійснюється через взаємини між начальником і підлеглими. Розподіл посадових обов'язків здійснено таким чином, щоб кожен службовець був максимально націлений на виконання виробничих завдань організації (рисунок 1.4).

Даний тип організаційної структури управління застосовується в умовах функціонування дрібних підприємств. Це пов'язано, перш за все, з тим, що всі повноваження – прямі (лінійні) – йдуть від вищої ланки управління до нижчого. У числі переваг лінійної організації – відповідальність, встановлені зобов'язання, чіткий розподіл обов'язків і повноважень; оперативний процес прийняття рішень, простота у розумінні та використанні, можливість підтримувати необхідну дисципліну.

Серед недоліків лінійної побудови організації – негнучкість, жорсткість, непристосованість до подальшого зростання організації. Лінійна структура орієнтована на великий обсяг інформації, що передається від одного рівня управління до іншого, обмеження ініціативи у працівників нижчих рівнів управління. Вона пред'являє високі вимоги до кваліфікації керівників та їх компетенції з усіх питань виробництва та управління підлеглими. Структура управління повільно реагує на внутрішні і зовнішні зміни (зокрема, на зміни кон'юнктури), виключає новаторський ризик підприємця, оскільки в ній відсутня автономія керівників підрозділів при прийнятті багатьох рішень.

Функціональна структура склалася як неминучий результат ускладнення процесу управління. При функціональній структурі управління загальні для декількох підрозділів функції управління передаються одному органу або виконавцю, що виконує однорідні за змістом або технології робіт функції і котра отримує накази від кількох керівників. Принцип створення функціональної структури зводиться до групування персоналу по тим широким задачам, які він виконує. Конкретні характеристики та особливості діяльності того чи іншого підрозділу відповідають найбільш важливих напрямків діяльності всього підприємства.

Позитивна сторона функціональної структури управління – виключення дублювання діяльності виконавців, кожен з таких виконавців може найбільш ефективно виконувати окремі функції. Недоліки – відсутність єдності при отриманні розпоряджень, оскільки вони надходять від кількох керівників, погіршення координації діяльності по мірі зростання складності виробничого процесу і поглиблення спеціалізації.

Ці недоліки в певній мірі можуть бути усунені при лінійно-функціональної структури управління, коли управлінські рішення розробляють висококваліфіковані й досвідчені фахівці, а розпорядження віддаються за ієрархією лінійних ланок.

Основна роль цих підрозділів полягає у підготовці проектів рішень, які вступають в силу після затвердження відповідними лінійними керівниками. Основною перевагою цієї структури є те, що вона, зберігаючи цілеспрямованість лінійної структури, дає можливість спеціалізувати виконання окремих функцій і тим самим підвищити компетентність управління в цілому.

Лінійно-штабна організаційна структура являє собою лінійно-функціональну структуру управління, доповнену штабним органом. Штабні структури створюються в наступних випадках: – ліквідація наслідків або запобігання стихійних лих, аварій, катастроф.

Наприклад, штаб з ліквідації наслідків повені, штаб цивільної оборони; – освоєння нової продукції, нової технології, не традиційною для даного підприємства охорони здоров'я; – рішення раптово виниклої неординарною завдання, наприклад, пов'язаної з агресивною поведінкою конкурентів на ринку і необхідністю розробки відповідної реакції. Штабний підрозділ може носити як тимчасовий, так і постійний характер і виконувати консультаційну роль при постановці та реалізації конкретної проблеми, завдання.

При створенні штабу для ведення консультаційної діяльності, як на тимчасовій, так і постійній основі, як правило, їх повноваження суттєво обмежені.

Достоїнствами лінійно-штабної організаційної структури управління є: – ефективне використання виробничого та управлінського потенціалу для вирішення екстремальних задач;

– оперативність рішень.