Визначення загального об’єму ремонтно-обслуговуючих робіт і обґрунтування програми центральної ремонтної майстерні
Нормативні значення періодичності, трудомісткості ТО і Р, коефіцієнти охоплення КР, значення поправочних коефіцієнтів дані в додатках 4…14.
Значення планового річного напрацювання машин беруться з виробничих завдань господарств або задаються викладачем.
Стохастичний метод визначення кількості технічних дій
Розглянувши вище метод планування ремонту основаних на середніх значеннях до ремонтних і міжремонтних напрацювань без врахування розсіювання їх у реальних умовах експлуатації, що призводить до помилок. Правильне планування ремонтних дій набуває особливого значення при заключенні договорів господарств, з технічними центрами, РТП та іншими ремонтними підприємствами.
Воно повинно проводитися на основі фактичних показників надійності об’єктів ремонту в конкретних господарствах при певних умовах експлуатації.
Для зменшення помилки при визначенні кількості ремонтів тракторів рекомендується виконувати розрахунки з урахуванням розсіювання планового річного напрацювання Вр машини і напрацювання (Вк, Вг) машини від останнього ремонту до початку запланованого періоду.
На основі двох розподілень напрацювання (див.мал.) можна отримати композицію законів, яка відбиває випадковий характер зміни напрацювання машини і-тої марки до ремонту.
Ця композиція має, як правило, нормальний закон розподілення з коефіцієнтом варіації V = 0,2…0,3.
Визначення кількості капітальних ремонтів.
Кількість капітальних ремонтів Ккм тракторів розраховують за формулою:
Ккм = N Ркі П1 П2 (2.41)
де N – кількість тракторів і-тої марки в господарстві, шт.;
Ркі – ймовірність потреби в капітальному ремонті тракторів і-тої марки.
Ймовірність потреби в КР тракторів і-тої марки визначають за формулою:
Ркі = 1 – Fо(Х) (2.42)
де Fо – центрована інтегральна функція розподілення;
Х – аргумент інтегральної функції розподілення, яка визначає ймовірність потреби в КР тракторів і-тої марки.
Аргумент Х інтегральної функції розподілення розраховують по формулі:
Х = [Мк – (Вк + Вр)] [(Vк Вк)2 + (Vр Вр)2]-0,5 (2.43)
де Вк – середнє напрацювання тракторів і-ої марки від останнього ремонту до початку планового періоду, у м.ет.га;
Vк – коефіцієнт варіації розроблення напрацювання трактора і-ої марки від останнього капітального ремонту;
Vр – коефіцієнт варіації розподілення планового річного напрацювання.
При відсутності відомостей про середній ресурс машин можна використати відомості про нормативне напрацювання тракторів до капітального ремонту (табл. 2.2.).
Після визначення аргументу Х знаходять значення інтегральної функції F0 по таблиці.
Якщо отриманні значення аргументу не співпадають з табличними, інтегральну функцію знаходять з використанням лінійної інтерполяції.
Якщо отримане значення Х знаходять між табличними значеннями Х1 і Х2, то інтегральна функція визначається за формулою:
у = у1 + (х – х1)(у2 – у1)/(х2 – х1), (2.44)
де у1і у2 – найближчі значення функцій.
Визначення кількості поточних ремонтів.
Кількість поточних ремонтів Qn розраховують за формулою:
Qn = N · PР · П1 · П2, (2.45)
де Рп – ймовірність потреби в поточному ремонті тракторів і-ої марки.
Ймовірність потреби в поточному ремонті тракторів і-ої марки визначають за формулою:
Рп = 1 – Fо(Хп) (2.46)
де Хп – аргумент інтегральної функції нормального розподілення, який визначає ймовірність потреби в ПР тракторів і-тої марки.
Аргумент Хп інтегральної функції розподілення визначають формулою:
Хп = [Вп – (Вфп + Вп)][(Vфп Вфп)2 + (Vр Вр)2]0,5 (2.47)
де Вп – нормативне напрацювання до ПР тракторів і-тої марки, у м.ет.га;
Вфп – середнє напрацювання тракторів і-тої марки від останнього поточного ремонту до початку планового періоду, у м.ет.га;
Vфп – коефіцієнт варіації розподілення напрацювання тракторів і-тої марки від останнього ПР.
Якщо аргумент має від’ємне значення, центрова функція визначається із залежності:
Fо(-Х) = 1 - Fо(Х) (2.48)
В цьому випадку ймовірність потреби в ПР можна визначити із залежності: Рп = Fо(Хп)
Значення інтегральної функції знаходять в таблиці 2.3.
Приклад.
