Аналіз захворюваності

Для порівняння захворюваності використовують різні методи і прийоми. Одним із них є – екстенсивні і інтенсивні показники захворюваності. Екстенсивні показники характеризують склад або структуру якого-небудь явища, але не дають уявлення про збільшення або зменшення явища. До інтенсивних показників захворюваності відносяться показники структури за віком, стажем роботи, професією.

В даному підрозділі необхідно провести аналіз захворюваності за первинними документами – листами часткової непрацездатності. Вказати коли була розпочата робота по аналізу і який період був досліджений.

Для аналізу причин захворюваності всі хвороби потрібно поділити на групи (таблиця 3.10):

А – хвороби, які мають прямий зв’язок з виробництвом;

Б – хвороби, частково пов’язані з виробництвом;

В – захворювання, не пов’язані х виробництвом;

Г – інші хвороби.

Проаналізувати листи тимчасової непрацездатності та вказати на який період припадає найбільша кількість захворювань, а також зазначити причини.

Для кращого аналізу розглянути зміну захворюваності груп А і Б, які пов’язані з виробничими чинниками. Дані для цього аналізу потрібно занести у таблицю 3.11.

Використовуючи дані результатів обробки, побудувати графік зміни захворюваності за виробничими чинниками (групи А і Б) за три роки.

Провести аналіз кількості випадків захворюваності за професіями та побудувати графік зміни захворюваності за три роки (рисунок 3.1).

Навести динаміку зміни професійної захворюваності від виробничих чинників (рис. 3.2.).

Описати причини різкого підвищення захворюваності.

Розглянемо розподілення захворюваності в залежності від віку (таблиця 3.12).

Проаналізувати дані таблиці та зазначити найбільшу частину днів непрацездатності в господарстві за період, що розглядається, які вікові групи, а також, які характерні захворювання для даних груп. Описати захворювання пов’язані із зором, слухом, шлункові хвороби, схильність до застуди та ін.

Окрім аналізу захворюваності за віковими групами потрібно зробити аналіз захворюваності за неперервним стажем роботи (таблиця 3.13).

Примітка: чисельник – кількість випадків захворюваності, знаменник – кількість днів непрацездатності.

Проаналізувати дані таблиці та визначити, яка найбільша кількість днів непрацездатності випадає на робітників зі стажем роботи до 3 років, від 3 до 5, від 5 до 8, від 8 до 10, від 10 до 15, від 15 до 20 років і понад 20 років. Вказати, які припускаються помилки в роботі, можливо це порушення правил техніки безпеки і особистої гігієни, що в кінцевому підсумку призводить до різних захворювань і втрати працездатності на певний час.

За даними таблиці потрібно побудвати графік зміни захворюваності в залежності від стажу роботи (рис. 3.3).

Проаналізувати графік спостерігаємо тенденцію збільшення кількості захворювань у робітників зі стажем роботи від 10 до 20 років з причин, що були зазначені раніше.

Більш важливим для аналізу і порівняння захворюваності є наступні показники (коефіцієнти):

1. Показник середньої кількості випадків захворюваності за один рік на 100 працівників, який визначаємо за формулою: Кс = с 100 ∕ р (3.1)

де с – кількість випадків захворюваності;

р – середньосписочне число робітників

2. Показник середньої кількості днів непрацездатності на 100 середньосписочних працівників за визначений період часу.

Кз = Дз 100 ∕ р (3.2)

де Кз – коефіцієнт захворюваності:

Дз – число днів непрацездатності;

р – середньосписочна кількість робітників.

3. Показник середньої тривалості одного випадку захворюваності визначаємо за формулою:

Кд = Д ∕ с ; (3.3)

де Д – число днів непрацездатності;

с – число випадків захворюваності за цей самий період часу.

Дані розрахунків коефіцієнту захворюваності Кз заносимо в таблицю 3.14.

Проаналізувати дані таблиці та описати як змінюється коефіцієнт захворюваності по рокам.

Використовуючи дані результатів обробки листів тимчасової непрацездатності потрібно побудувати графік зміни захворюваності працівників у залежності від груп хвороби (рис. 3.4).

Проаналізувати графік (рис. 3.4) та вказати якими характерними захворюваннями серед робітників є хвороби, частково пов’язані з виробництвом, і хвороби, які мають прямий зв’язок з виробництвом.