Рекомендації щодо здійснення ефективного лідерства

12)повічне наймання на роботу;

13)оплата праці залежно від стажу і віку;

14)приймання на роботу за рекомендаційним листом, матеріальна відповідальність особи, що дала рекомендацію;

15)повне охоплення навчанням усіх працюючих;

16)створення "банків талантів", за допомогою яких підшукують роботу адміністративному персоналу, інженерам, технікам та іншим спеціалістам.

Дотримання викладених рекомендацій може сприяти здійсненню ефективного лідерства за умов ринкового механізму господарювання, підвищенню мотивованості підлеглих у досягненні поставлених цілей.[2,c.433]

Висновки

і

пропозиції

Лідерство – це здатність впливати на індивідів чи групу людей, що спонукає їх працювати для досягнення цілей. Тому лідерство є найважливішим фактором у системі керівництва трудовими колективами підприємств, що сприяє підвищенню ефективності їхнього функціонування.

Лідерство – це історично сформована соціальна потреба людей в організації в процесі їхньої діяльності. Виявляючись під час формування цілей, лідерство фокусує в собі стосунки між членами групи(колективу).

Лідер – це людина, яка ніким не призначається і яка висувається тоді, коли група йде до мети, відшукуючи кращі шляхи організації роботи, засоби досягнення мети.

Лідерство як відповідне соціальне відношення включає чотири головні змінні : 1) характеристики лідера; 2) позицію, потреби й інші характеристики його послідовників; 3) характеристику організації – її мету, структуру, природу завдань, котрі має бути виконано; 4) соціальне, економічне і політичне середовище.

Існує три підходи до визначення значущих факторів ефективного лідерства: з позицій особистих якостей, поведінковий і ситуаційний.

Головні риси, які мають бути властиві лідерові в сучасній діловій організації, такі:

—мистецтво бути рівним,

—мистецтво бути керівником,

—мистецтво розв'язувати конфлікти ,

—мистецтво обробляти інформацію ,

—мистецтво приймати нестандартні управлінські рішення ,

—мистецтво розподіляти ресурси в організації ,

—хист підприємця ,

—мистецтво самоаналізу .

Лідер виконує функції:

13. координатора групової поведінки

14. контролера поведінки кожного члена групи ;

15. планувальника дій і засобів;

16. політика ;

17. експерта ;

18. представника групи ;

19. арбітра ;

20. прикладу ;

21. символу групи ;

22. носія відповідальності ;

23. «батька» ;

24. носія групової провини .

Щодо типології лідерства, то тут також будують різні підходи. Одним із перших, хто запропонував типологізувати лідерство, був М. Вебер

. Виходячи з трьох типів легітимного панування, він виділив три типи лідерства: традиційне, раціонально-легальне і харизматичне.

Американський вчений Р. Вотермен

пише про три типи лідерів: сторож, маніпулятор коштами, будівельник-перетворювач.

Е. Богардус

стверджує, що лідер виділяється з оточення людей енергією, розумом і характером. Р. Стогділлдоповнює цю теорію, розкриваючи феномен лідерства через такі параметри: риси особистості лідера, відносини між ним і його послідовниками, рівень влади та масштаб завдань, які він виконує. Р. Стогділл виділяє такі стилі керівництва як авторитарний, переконуючий, демократичний, інтелектуальний, виконавчий.

За стилем діяльності Г. Лассуел

виділив такі типи лідерів: адміністраторів, агітаторів і теоретиків.

Залежно від політичного режиму виділяють два типи лідерства: авторитарний і демократичний.

Лідерів можна типологізувати за їх ставленням до перспектив суспільного розвитку. За цим критерієм можна виділити такі типи лідерства: консерватор

намагається зберегти старі цінності, адаптувати їх до нових умов; реформатор змінити суспільні структури, норми, що віджили, надати суспільному розвиткові динамізм, скерувати його у прогресивне русло; революціонер відкидає повністю існуючі цінності, намагається радикально змінити суспільний лад відповідно до своїх переконань, які ґрунтуються на абстрактних, здебільшого утопічних ідеологічних схемах.

Залежно від переважаючих функцій виділяють наступні види лідерів: