Керовані змінні господарського механізму корпорацій

корпоративне управління бізнес стратегічний

Основним завданням сучасної корпорації є стратегічне планування, що здійснюється за сформованими керівництвом корпорації цілями і складається з таких складових частин:

· обґрунтування й формулювання основних цілей корпорації;

· обґрунтування й розробка планів досягнення цілей (планування способів і дій для досягнення основних завдань, які необхідно вирішити, щоб виконати поставлену мету; визначення термінів вирішення завдань, рівня необхідних для цього ресурсів);

· визначення способів контролю виконання планів (облікові показники з термінів, звітність, методи контролю);

· визначення термінів і способів корекції планів, зміни застосовуваних для досягнення цілей ресурсів.

Стратегічне планування здійснюється «зверху донизу» і є основним інструментом реалізації стратегічної політики корпорації як для корпорації загалом, так і для її відділень і фірм – виробників товарів і послуг. При цьому особлива увага приділяється фінансовим питанням, обґрунтуванню й регулюванню грошових потоків, залученню інвестиційного капіталу (випуску акцій, їхньому продажу), розподілу прибутку на споживання й розвиток виробництва, відновлення продукції, технології, створення нових потужностей.

При формуванні цілей корпорації і стратегічному плануванні проводиться всебічний аналіз:

· прибутковості кожного виду продукції й послуг (рівня прибутковості відносно собівартості, а також в абсолютних величинах);

· рентабельності окремих видів продукції, відділень, компаній і фірм, що входять до відділення, філій корпорації (стосовно основного капіталу та капіталу, що інвестується, а також оборотного капіталу);

· розглядається щорічний приріст прибутковості (або збитки), зміни річного доходу на акції;

· різних джерел фінансування діяльності корпорації (зміни обсягу власних, фінансових засобів, позикових засобів, зміни в розподілі прибутку та ін.), рівні платежів у бюджет (податки) і соціальні фонди;

· визначається структура формування капіталу корпорації за джерелами фінансування;

· виробничої діяльності з метою оцінки ефекту від збільшення масштабу виробництва і послуг (збільшення доходу і прибутку від зростання обсягів виробництва), від підвищення якості продукції, зниження рівня витрат, упровадження основних методів підвищення ефективності виробництва (зростання продуктивності праці, механізації, автоматизації й роботизації виробництва, зниження матеріаломісткості, енергомісткості виготовлення одиниці продукції та ін.);

· впливу типу технології на ефективність виробництва, визначення напрямків її вдосконалення;

· напрямків удосконалення маркетингу, змін обсягу продажу товарів і послуг за видами продукції, приросту частки ринку, просування на нові сегменти ринку всередині країни і за її межами (особливу увагу при організації маркетингу необхідно приділяти новим товарам, тому що помилки в оцінці попиту на них, наявність конструктивних і виробничих дефектів, слабко організована реклама і т. ін., можуть призвести до провалу їхньої реалізації);

· оцінки впливу чисельності і кваліфікації персоналу на економічну ефективність корпорацій, визначення приросту економічної ефективності від удосконалення структури і кваліфікації персоналу, його навчання;

· напрямків наукових досліджень і дослідних робіт зі створення нових виробів, модернізації продукції, що випускається, технології, створенню або розширенню конструкторських бюро, розподілу наукових лабораторій за видами виробництв, відділень і фірм;

· впливу виробництва на навколишнє середовище, зниженню шкідливих для екології впливів і визначенню обсягу заходів щодо захисту природного середовища.

Сьогодні серед стратегічних установок корпорацій найекономічніший ефект (як показує досвід процвітаючих корпорацій розвинених країн) забезпечують:

· високі темпи відновлення продукції, що випускається, і послуг;

· високі темпи відновлення технології виробництва.

При цьому частка витрат на науково-дослідну організацію праці в передових корпораціях майже вдвічі перевищує середні втрати на ці цілі в інших формах організацій капіталу. Для забезпечення високого рівня наукових досліджень і конструкторських робіт зі створення нової продукції і технології в корпораціях створюється корпоративний фінансовий фонд наукових і конструкторських робіт. До наукових розробок залучається значне число дрібних фірм, які спеціалізуються на розробці нових науко-містких виробів. Завдяки цьому різко розширюється фронт наукових досліджень і залучаються новатори та винахідники. Це дозволяє істотно підвищити патентоспроможність новостворених виробів, розширити доходи від продажу ліцензій на нову продукцію й технологію.