Аналітично-систематизаційний метод

Ефективним знаряддям розробки рішень є так званий аналітично-систематизаційний метод, розроблений американцями Кепнером і Трегоє. Цей метод включає три складові частини: аналіз ситуації; аналіз проблем; аналіз рішення.

Аналіз ситуації. Ситуаційний аналіз передбачає з'ясування ситуації, яка спонукає до дій або прийняття рішення. Аналіз ситуації полягає у тому, щоб за допомогою запитань уточнити ситуацію та розбити її на під ситуації. Для цього потрібно відповісти приблизно на такі запитання:

Ø Що ми знаємо точно про ситуацію?

Ø Що нас особливо турбує в ситуації?

Ø Що ще міститься в цій ситуації?

Ø Чи можна більш чітко описати ситуацію?

Ø Які ще сфери зачіпає ця ситуація?

Ø Які помилки нами уже допущені?

Нерідко доводиться приймати рішення при наявності кількох ситуацій. У цьому випадку потрібно виділити критичну ситуацію і насамперед вирішити питання виходу з неї. Критичну ситуацію з множини ситуацій виділяють за такими параметрами: величина витрат для виходу з ситуації; наявний час для виходу з ситуацій; тенденція розвитку ситуації на майбутнє. Оцінка зазначених параметрів здійснюється пошуком відповідей на наступні запитання.

Витрати, пов'язані з ситуацією:

Ø Який загальний обсяг витрат?

Ø Яка висота витрат (рівень витрат)?

Ø Чи є прямі збитки?

Ø Наскільки великі збитки?

Ø Хто ще виявляє занепокоєння цією ситуацією?

Ø Наявний час (терміновість ситуації):

Ø Скільки часу у нас в наявності?

Ø Які наслідки відкладання рішення проблеми?

Ø Наскільки загрозлива ситуація нині?

Ø Хто настійливо виявляє зацікавленість до ситуації?

Тенденції розвитку ситуації:

Ø Яка .тенденція (минуле — теперішнє — майбутнє)?

Ø Стало краще чи гірше?

Ø На підставі чого робимо висновки, що стало краще (гірше)?

Аналіз проблем.

Проблема виникає тоді, коли дійсність не збігається з тим, що могло б бути (або що ми хотіли б мати). Відхилення дійсності від бажаного (можливого) стану можуть бути як позитивними, так і негативними. Однак характер проблеми не впливає на методику аналізу її.

Схема аналізу проблем наступна.

Дефініція (визначення):

Ø Що собою являють проблема і об'єкт, у якому вона виникла?

Ø Яке відхилення (факт мінус дійсність чи факт мінус бажаний-етап)?

Ø Опис проблеми (є — немає):

Ø Що?

Ø Де?

Ø Коли?

Ø Скільки (об'єм, розмір)?

Особливості:

Ø Через що «є» розходиться з «немає»?

Ø Зміни:

Ø Що змінилось через особливості?

Ø Гіпотези:

Ø Як могли вплинути ці зміни на відхилення? Можливо у зв'язку з особливостями?

Перевірка (тест):

Ø Якщо це є причиною, то чи пояснює вона «є» і «немає»?

Розглянута вище схема стосується аналізу реальних проблем.

Аналіз рішень.

Аналітично-систематизаційний метод передбачає відхід від послідовності кроків, описаних вище. При застосуванні цього методу заключним етапом прийняття рішення є його системний аналіз, який здійснюється у такій послідовності.

ü Визначають привід для рішення — мету (намір).

ü Розробляють цільову установку, тобто чітко визначають предмет рішення; що конкретно прагнуть досягти; які заходи є для цього.

ü Класифікують та оцінюють цільові установки — встановлюють цілі, яких прагнуть досягти, їх обов'язковість, реальність, оцінюють бажані цілі.

ü Розробляють та зважують альтернативи — їх оцінюють з погляду обов'язкових та бажаних цілей, відкидають альтернативи, якщо бажана (необхідна) ціль не може бути досягнута. Приймають попередній варіант рішення за показником ступеня досягнення цілі.