Принципи та методи побудови системи управління персоналом
Система управління персоналом - система, в якій реалізуються функції управління персоналом організації. Система управління персоналом включає:
Підсистему загального і лінійного керівництва;
Підсистему планування і маркетингу персоналу;
Підсистему наймання та обліку персоналу;
Підсистему трудових відносин;
Підсистему умов праці;
Підсистему розвитку персоналу;
Підсистему мотивації поведінки персоналу;
Підсистему соціального розвитку;
Підсистему розвитку організаційних структур управління;
Підсистему правового забезпечення;
Підсистему інформаційного забезпечення.
У великих організаціях функції цих підсистем виконуються різними підрозділами по роботі з кадрами організації. [2]
Принципи побудови системи управління персоналом (ППСУП) - правила, основні положення і норми, яким повинні слідувати керівники і фахівці підрозділів управління персоналом при формуванні системи управління персоналом організації. Вони являють собою результат узагальнення людьми об'єктивно діючих економічних законів і закономірностей, притаманних їм спільних рис, початків їх дії. Принципи об'єктивні, також як об'єктивні економічні закони.
Ці принципи слід відрізняти від методів побудови системи управління персоналом. Перші постійні і носять обов'язковий характер, а сукупність методів може змінюватися в залежності від зміни умов при збереженні принципів.
Принцип дозволяє формувати систему методів і кожен метод окремо. Але метод не має такого впливу на принцип, так як останній об'єктивний.
Розрізняють дві групи ППСУП: принципи, що характеризують вимоги до формування системи управління персоналом організації, і принципи, що визначають напрями розвитку системи управління персоналом організації (табл.1).
Таблиця 1
Принципи побудови системи управління персоналом
Принцип |
Зміст принципу | |||
1 |
2 | |||
Принципи, що характеризують вимоги до формування системи управління персоналом | ||||
Обумовленості функцій управління персоналом цілям виробництва |
Функції управління персоналом формуються і змінюються не довільно, а відповідно з потребами та цілями виробництва | |||
Первинності функцій управління персоналом |
Склад підсистем системи управління персоналом, організаційна структура, вимоги до працівників і їх чисельність залежать від змісту, кількості і трудомісткості функцій управління персоналом | |||
Оптимальности соотношения интра и инфрафункций управления персоналом |
Визначає пропорції між функціями, спрямованими на організацію системи управління персоналом (інтрафункціі) і функціями управління персоналом (інфрафункціі | |||
Оптимального співвідношення управлінських орієнтації |
Диктує необхідність випередження орієнтації функцій управління персоналом на розвиток виробництва порівняно з функціями, спрямованими на забезпечення функціонування виробництва | |||
Потенційних імітацій |
Тимчасове вибуття окремих працівників не повинно переривати процес здійснення будь-яких функцій управління. Кожен працівник системи упр. персоналом повинен вміти імітувати ф-ції вищ.,і, нижчестоящого співробітника і одного-двох працівників свого рівня | |||
Економічності |
Передбачає найбільш ефективну і економічну організацію системи управління персоналом, зниження частки витрат на систему управління в загальних витратах на одиницю випущеної продукції, підвищення ефективності виробництва. У разі якщо після заходів щодо вдосконалення системи управління персоналом збільшилися витрати на управління, то вони повинні перекриватися ефектом у виробничій системі, отриманим в результаті їх здійснення | |||
Прогресивності |
Відповідність системи управління персоналом передовим зарубіжним і вітчизняним аналогам | |||
Перспективності |
При формуванні системи управління персоналом слід враховувати перспективи розвитку організації | |||
Комплексності |
При формуванні системи управління персоналом необхідно враховувати всі фактори, що впливають на систему управління (зв'язку з вищими органами, договірні зв'язки, стан об'єкта управління і т.д.) | |||
Оперативності |
Своєчасне прийняття рішень по аналізу і удосконаленню системи управління персоналом, попереджають або оперативно усувають відхилення | |||
Оптимальності |
Багатоваріантна опрацювання пропозицій щодо формування системи управління персоналом і вибір найбільш раціонального варіанту для конкретних умов виробництва | |||
Простоти |
Чим простіше система управління персоналом, тим краще вона працює. Безумовно, це виключає спрощення системи управління персоналом в збиток виробництву | |||
Науковості |
Розробка заходів по формуванню системи управління персоналом повинна грунтуватися на досягненнях науки в галузі управління, з урахуванням зміни законів розвитку суспільного виробництва в ринкових умовах | |||
Ієрархічності |
У будь-яких вертикальних розрізах системи управління персоналом повинно забезпечуватися ієрархічна взаємодія між ланками управління (структурними підрозділами або відділами, керівниками), принциповою характеристикою якого є несиметрична передача інформації «униз» (дезагрегування, деталізація) і «вгору» (агрегування) за системою управління | |||
Автономності |
У будь-яких горизонтальних і вертикальних розрізах системи управління персоналом повинна забезпечуватися раціональна автономність структурних підрозділів або окремих керівників | |||
Узгодженості |
Взаємодії між ієрархічними ланками по вертикалі, а також між відносно автономними ланками системи управління персоналом по горизонталі повинні бути в цілому узгоджені з основними цілями організації та синхронізовані в часі | |||
Стійкості |
Для забезпечення сталого функціонування системи управління персоналом необхідно передбачати спеціальні «локальні регулятори», які при відхиленні від заданої цілі організації ставлять того чи іншого працівника або підрозділ у невигідне положення і спонукають їх до регулювання системи управління персоналом | |||
Багатоаспектності |
Управління персоналом як по вертикалі, так і по горизонталі може здійснюватися по різних каналах: адміністративно-господарському, економічному, правовому та ін | |||
Прозорості |
Система управління персоналом повинна володіти концептуальним єдністю, містити єдину доступну термінологію, діяльність всіх підрозділів і керівників повинна будуватися на єдиних «несучих конструкціях» (етапах, фазах, функціях) для різних по економічному змісту процесів управління персоналом | |||
Комфортності |
Система управління персоналом повинна забезпечити максимум зручностей для творчих процесів обгрунтування, вироблення, прийняття і реалізації рішень людиною. Наприклад, вибіркова друк даних, різноманітність обробки, спеціальне оформлення документів із виділенням істотної інформації, їх гармонійний зовнішній вигляд, виняток зайвої роботи при заповненні документів і т.д | |||
Принципи, що визначають напрями розвитку системи управління персоналом | ||||
Концентрації |
Розглядається в двох напрямках: концентрація зусиль працівників окремого підрозділу або всієї системи управління персоналом на рішенні основних задач або концентрація однорідних функцій в одному підрозділі системи управління персоналом, що усуває дублювання | |||
Спеціализації |
Поділ праці в системі управління персоналом (виділяється праця керівників, спеціалістів і службовців). Формуються окремі підрозділи, що спеціалізуються на виконанні груп однорідних функцій | |||
Паралельності |
Передбачає одночасне виконання окремих управлінських рішень, підвищує оперативність управління персоналом | |||
Адаптивності (гнучкості) |
означає пристосовність системи управління персоналом до мінливих цілей об'єкта управління та умовам його праці | |||
Наступності |
Передбачає загальну методичну основу проведення роботи з удосконалення системи управління персоналом на різних її рівнях і різними спеціалістами, стандартне їх оформлення | |||
Безперервност |
Відсутність перерв у роботі працівників системи управління персоналом або підрозділів, зменшення часу простежування документів, простоїв технічних засобів управління і т.п | |||
Ритмічності |
Виконання однакового обсягу робіт в рівні проміжки часу і регулярність повторення функцій управління персоналом | |||
Прямоточності |
Упорядкованість і цілеспрямованість необхідної інформації по виробленню певного рішення. Вона буває горизонтальна і вертикальна (взаємозв'язку між функціональними підрозділ лениями і взаємозв'язку між різними рівнями управління) | |||