Сукупне планування виробництва

Сукупне планування виробництва передбачає встановлення темпу виробництва групи або іншої широкої категорії товарів на середньостроковий період (від 6 до 18 місяців). Відповідно до рис. 2.1 сукупний план надає вихідні дані для складання основного плану виробництва.

Рис.2.1 Види планування

Головна мета сукупного плану складається у встановленні оптимального сполучення темпу виробництва, чисельності робочої чинності й обсягу наявних матеріальних запасів. Під темпом виробництва розуміють кількість одиниць продукції, що виготовляють в одиницю часу (у годину, у день). Чисельність робочої чинності - це кількість робітників, необхідне для випуску певного обсягу продукції. Наявні матеріальні запаси являють собою залишок невикористаної в попередньому періоді продукції.

Формалізоване подання завдання сукупного планування: прогнозований попит F, на кожен період / тимчасового обрію планування, рівного Т періодів, визначає обсяг випуску продукції Pt, рівень матеріальних запасів /, і чисельність робітників Wt таким чином, щоб відповідні витрати для періодів t = 1, 2 тут плин усього обрію планування були мінімальними.

Форма сукупного плану в різних компаніях різна. У деяких фірмах він являє собою формалізований звіт, що містить плановані завдання й передумови, на яких вони базуються. В інші, в основному в невеликих фірмах, власник може виконати прості розрахунки необхідної чисельності робітників, які будуть відбиті в штатному розкладі, що замінить йому сукупний план.

Способи складання планів також різні для різних фірм. Загальний підхід укладається в тім, що план становлять, виходячи з корпоративного щорічного плану, як показано на мал. 2.1. Типовий корпоративний план містить розділ, присвячений виробництву, що конкретизує для кожної виробничої лінії такий обсяг випуску продукції на 12-місячний період, який зможе задовольнити прогнозовані продажі. Плановик бере цю інформацію й намагається визначити, що найкраще вирішити це завдання з наявними ресурсами.

Рис 2.2 Фактори виробничого планування

Деякі організації поєднують потреби у випуску широкої номенклатури продукції в еквівалентні одиниці й використають їх як основу сукупного планування. Наприклад, підрозділи компанії General Motors можуть попросити випустити певне кількість у машин всіх типів на особливому встаткуванні. У цьому випадку плановик виробництва візьме середнє по всім модулям число робочих годин, необхідних для зробить одного умовного автомобіля, як основу розрахунку всього сукупного плану. Тоді подробиці плану, до типів моделей, що випускають, будуть відбиті короткострокових виробничих планах.

Інший підхід полягає в тому, щоб розробити сукупний план, моделюючи різні варіанти основного плану виробництва й розраховуючи відповідні потреби у виробничих потужностях. Це дозволяє визначить чи вистачить наявних трудових ресурсів й устаткування кожному робочому центрі. Якщо ресурси неадекватні необхідній потужності, то для кожної виробничої Л1 що визначають потреби в понаднормових роботах, субпідрядах, додатковій робочій силі й т.д.; все це вводиться в попередній варіант плану. Цей план модифікують, використовуючи інтуїтивний метод (спроб та помилок) або математичні методи, і одержують кінцевий варіант плану, у якому мінімізовані (i це завжди сподіваються) всі витрати.

Середовище виробничого планування

На рис. 2.2 показані зовнішні й внутрішні фактори, що утворять середовище виробничого планування Зовнішні фактори перебувають поза безпосередньої впливом плановика.

Якщо у фірмі маркетинг і виробництво тісно зв'язані, для підвищення попиту в періоди низького попиту можна активізувати рекламу й знижувати ціни. Навпроти, у періоди високого попиту можна зменшити рекламну діяльність і підняти ціни до рівня, що забезпечує максимальне одержання прибутку від реалізації виробів або послуг продукція, що доповнює, допомагає перебороти фірмам циклічні коливання попиту. Наприклад, на газонокосарки високий попит навесні й улітку, а низький - восени й узимку. І навпаки, підвищеним попитом восени й узимку й зниженим попитом навесні й улітку користуються, наприклад, снігоходи й снігоочисники. Міняючи по сезонах види продукції, що доповнює, можна згладити коливання попиту. Що стосується сервісу, те тут коливання попиту часто виражаються в годинниках, а не місяцях. Ресторани з високим попитом у періоди ленчу й обіду, часто знижують ціни на сніданки, щоб підвищити попит у ранкові годинники.