Керування трудовими ресурсами

Наука про керівництво й методи дослідження операцій для рішення завдань керування трудовими ресурсами дотепер не одержали належного розвитку й застосування. Це порозумівається головним чином тим, що при рішенні завдань подібного роду доводиться враховувати безліч різних по ступені важливості факторів, існування яких обумовлене взаємними вимогами, пропонованими колективом, окремими індивідуумами й організацією друг до друга. Із всіх можливих вимог при аналізі й виробітку відповідних рекомендацій у першу чергу необхідно враховувати наступні:

- організація повинна мати ефективну структуру посад і чис- ло співробітників, які змогли б забезпечувати своєчасне виробництво необхідного обсягу продукції необхідної якості, і впливати на членів колективу;

організація повинна ефективно використати трудові ресурси, якими вона розпоряджається;

організація повинна задовольняти основні потреби окремих індивідуумів і створювати умови для максимального прояву їхніх особистих якостей і здібностей;

виробництво товарів і рівень відповідної заробітної плати повинні впливати на якість роботи співробітників організації й діяльність керівних органів.

Перша вимога, безпосереднє відношення, що має, до вибору структури організації й рівня керівництва, пов'язане із плануванням і виконанням робіт.

Друга вимога, що стосуються організації виробництва й керування його циклами, передбачає вивчення тривалості й ходу їхнього виконання, визначення ступеня завантаження й розподіл трудових ресурсів, а також вибір засобів стимулювання, що підвищують продуктивність праці.

Третя вимога, пов'язана з розробкою способів задоволення особистих потреб з вивченням індивідуальних і групових взаємин з урахуванням психологічних факторів.

Четверта вимога, власне кажучи, зводиться до необхідності враховувати соціальні й правові фактори, що істотно впливають на ефективність використання організацією трудових ресурсів, якими вона розташовує.

Поліпшення якості функціонування деякої соціальної системи можливо тільки при ретельному аналізі перерахованих вище вимог. тому що саме вони визначають вид цільових функцій й обмежень, що накладають, а також метод дослідження, і в остаточному підсумку від них залежить реалізація розроблених рекомендацій. Таким чином, керування трудовими ресурсами можливо тільки на науковій основі, і саме цієї мети й покликані служити наука про керівництво й методи дослідження операцій. Для організації поліпшення якості функціонування означає збільшення ефективності виконання роботи її виконавцями як у даний момент часу, так у майбутньому. Для виконавця поліпшення якості функціонування означає збільшення заробітної плати з метою підвищення рівня своїх потреб, а також забезпечення певного суспільного становища й можливості розвитку й реалізації індивідуальних здатностей. Досить часто ці дві точки зору суперечать одна інший, однак іноді вони виявляються взаємопогоджуваними, тобто рішення, що веде до поліпшення функціонування однієї з «конфліктуючих» сторін, приводить також до поліпшення функціонування й іншої. Знаходження таких рішень є однієї з головних завдань науки про керівництво й основну мету більшості досліджень в області соціально-технічних систем, систем планування й керування трудовими ресурсами. Реальне поліпшення функціонування організації можливо на основі теорії прийняття рішень, причому найбільш доступним способом оцінки ефективності застосування методів дослідження операцій в області керування трудовими ресурсами є визначення простору рішень по керуванню такими ресурсами. Цей підхід дозволяє класифікувати методи дослідження операцій, які були використані раніше або можуть бути використані в кожному з підпросторів рішень. Простір рішень у першу чергу визначається наступними функціями, які є основою керування.