Нормативно-правове і науково-методичне забезпечення використання земельних ресурсів

Сільськогосподарське виробництво України за останні роки зазнало великих змін. Земельна соціально-економічна криза спричинила значне зменшення обсягів виробництва у всіх галузях народного господарства. У важких економічних умовах опинилося і аграрне виробництво.

Реформування земельних і майнових відносин в аграрному секторі України передбачає створення законодавчих та правових передумов забезпечення рівноправного розвитку різних форм господарювання. Підвищення зацікавленості сільських працівників у високопродуктивній праці, поліпшення використання землі і матеріальних ресурсів. На основі цього виникла необхідність докорінної перебудови аграрного сектору, виходу його з кризового стану. Вихід із цієї складною ситуації можливий при поєднанні зусиль держави, наукових закладів, керівників і спеціалістів, працівників підприємств усіх форм власності і господарювання.

Прийняті за останні роки Верховною Радою України Закони «Про власність», «Про підприємства», «Про селянське (фермерське) господарство», «Про сільськогосподарську кооперацію», «Про приватизацію майна державних підприємств», «Про оренду землі», «Про фермерське господарство», «Про особисте фермерське господарство», «Про особисте селянське господарство», Земельний кодекс України, Постанови про земельну реформу та інші законодавчі акти створюють реальні можливості для докорінних перетворень у системі агропромислового виробництва в Україні, зокрема в сільському господарстві. Отже, в аграрному секторі створено законодавчі та правові передумови забезпечення рівноправного розвитку різних форм господарювання, підвищення зацікавленості сільських працівників у високопродуктивній праці, поліпшення використання землі, виробничого потенціалу і матеріальних ресурсів.

Особливого значення у подальшому розвитку сільського господарства має Указ Президента України «Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки» (1999 р), відповідно до якого в процесі реформування існуючих кооперативних підприємств створені приватні (приватно-орендні) підприємства, (фермерські) господарства, товариства, сільськогосподарські кооперативи та інші суб’єкти господарювання, засновані на приватній власності.

Наступним кроком здійснення реформи були Укази Президента України «Про заходи щодо формування та функціонування об’єктами державної власності». В ньому сформульовано, що саме належить до об’єктів державної власності, а що - до суб’єктів державної власності, розмежовані функції суб’єктів державної власності.

Указом Президента України від 23 квітня 1997 р. «Про оренду» був започаткований господарський етап земельної реформи. Багатопланові принципи вказаної форми господарювання визначені у Законі України «Про оренду землі». Оренда землі засновується на договорі про строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідному орендареві для здійснення підприємницької діяльності. Акцентовано, що орендар самостійно визначає напрям господарської діяльності.

Організаційно-економічна характеристика господарства