Землекористування господарства

Землеустрій є складовою частиною системи державних заходів щодо найбільш правильного розміщення сільськогосподарського виробництва, розробки та вдосконалення економічного механізму раціонального використання землі і збереження родючості ґрунту. Особливої актуальності ці питання набувають у період реформування земельних відносин та створення нових підприємств різних форм власності.

Завдання організації земельної території аграрних формувань є створення найкращих господарських та виробничих умов для здійснення їх виробничої діяльності - ефективного використання техніки і трудових ресурсів, оперативності управління, зручності зв’язку.

Організація земельної території включає: проведення землеустрою; розміщення населених пунктів, виробничих дворів, польових і бригадних станів; організацію території сівозмін, бригадних ділянок, садів, сіножатей і пасовищ; розміщення шляхової мережі та лісонасаджень.

Землеустрій аграрних формувань повинен забезпечити найдоцільніші організаційно-територіальні і виробничі умови для раціонального розвитку господарства, найбільш продуктивного використання всіх земельних угідь, запровадження правильних сівозмін, створення міцної і сталої кормової бази для тваринництва, ефективного використання сільськогосподарської техніки, одержання високих і сталих урожаїв при найменших затратах праці і коштів на одиницю продукції. При проведенні міжгосподарського землеустрою враховуються вимоги не тільки окремих господарств і галузей, але і всього народного господарства в цілому.

Основне завдання міжгосподарського землевпорядкування аграрних формувань - це приведення розміщення, розміру і складу їх землекористувань у відповідність з потребами і завданнями сільськогосподарського виробництва і раціонального використання землі як основного засобу виробництва. Складовими частинами міжгосподарського землекористування з утворення і впорядкування землекористувань аграрних підприємств є: встановлення розмірів площі землекористувачів; розміщення і формування землекористувань, розміщення центральних садиб; включення в склад землекористувань угідь певного виду; якості і оптимальному співвідношенні; розміщення границь землекористувань; складання схем внутрішньогосподарської організації території.

Землекористування повинно бути сформовано у вигляді одного компактного масиву зручної конфігурації і найменшої протяжності, не розчленованого різними природними і штучними перешкодами.

При проектуванні міжгосподарських границь у відкритій місцевості і особливо на ріллі їх розміщують прямолінійно, всюди де можливо границі суміщають з природними і штучними перешкодами, живими урочищами і спорудами, магістралями, каналами, а також розміщують на вододілах, в місцях стоку і т.д.

Зміни границь і розмірів аграрних формувань проводиться при укрупненні і розкріпленні господарств у зв’язку з перерозподілом земель між землекористувачами, при ліквідації дрібноконтурності, вклинюванні, а також інших незручностей, які викликані меліоративним, дорожнім чи іншим будівництвом.

Земельний масив який закріплений за господарством розміщений у вигляді одного компактного масиву прямокутної форми із сторонами 100 км*120 км, вклинювання із іншими господарствами відсутня, штучними та природними перешкодами не розчленоване. Виробничі центри, ферми, овочівництво закритого ґрунту, склади з переробки і зберігання сільськогосподарської продукції та інші підрозділи розташовані поблизу населених пунктів. Ці ділянки компактні за формою, мають невеликий схил для стікання води, ізольовані від населених пунктів, на необхідній віддаленості від доріг загального користування та достатньо водо забезпечені і мають можливість утилізації відходів.

Для правильної організації землекористування важливу роль відіграє закладання лісосмуг. В даному господарстві поздовжні лісосмуги закладені впоперек напрямку вітрів, які переважають, а поперечні перпендикулярно до поздовжніх; відстань між лісосмугами дорівнює 30 кратній висоті дерев, ширина лісосмуг становить 6 м.

Таблиця 2.3.1. Обсяги і структура товарної продукції (в цінах реалізації)