Позитивні та негативні фактори набору персоналу

Управління персоналом - постійний процес вирішення проблем комплектування організації персоналом відповідної якості і кількості, що вимагає виконання певних завдань: набір, підбір, управління кар'єрою та мотивацію організації. Набір - система заходів, які здійснює підприємство з метою залучення працівників певної кваліфікації, кількості для досягнення своїх цілей. Набір - це одна із складових управління персоналом, яка виражається сукупністю управлінських рішень, що мають вирішальний і довготривалий вплив на діяльність підприємства. Набір-досить дорогий захід, його проведення вимагає тривалого часу і певного досвіду. Набір - це завжди компроміс між бажаним і реальним, він не може бути досягнутий сам по собі. Слід пам'ятати, що при наборі працівників вкладається певний капітал, який потрібно ефективно використовувати. Одним із важливих завдань організації набору є аналіз фактичної і потрібної кількості працівників відповідно до вимог робочих місць. Організація залучення персоналу, його підбору та найму передбачає:

§ визначення стратегії розвитку організації з метою узгодження форм і методів залучення, підбору та найму персоналу;

§ вибір варіантів набору (час, ринок праці);

§ визначення вимог до майбутніх працівників, сукупності процедур, форм документів та методів роботи з персоналом;

§ встановлення рівня оплати, способів мотивації та перспективи розвитку персоналу;

§ здійснення практичних дій з набору персоналу.

Набір починається із пошуку кандидатур на заміщення вакантних місць відповідно до їх вимог та створення необхідного резерву кандидатів на всі посади і робочі місця. При цьому потрібно враховувати рух персоналу, а саме: вихід на пенсію, звільнення у зв'язку з закінченням договору про найм; розширення сфери діяльності організації.

Методи набору можуть бути активними та пасивними.

Активними користуються тоді, коли попит на робочу силу, особливо кваліфіковану, перевищує її пропозицію. У випадку перевищення пропозиції над попитом користуються пасивними методами. Набір персоналу проводиться через систему зовнішнього і внутрішнього ринку.

До джерел зовнішнього набору належать:

§ державні центри зайнятості, регіональні біржі праці;

§ комерційні, в тому числі міжнародні підприємства та організації по працевлаштуванню;

§ система контрактів підприємства з вищими, середньоспеціальними та професійно-технічними навчальними закладами;

§ публікація оголошень у пресі, через радіо, телебачення;

§ ярмарки вакансій, які організовуються підприємствами для випускників навчальних закладів всіх рівнів;

До внутрішніх джерел набору заміщення вакансій відносять:

§ підготовку своїх працівників на підприємстві;

§ просування по службі своїх працівників;

§ пряме звернення до своїх працівників щодо рекомендацій на роботу друзів, знайомих;

персонал набір ринок праця

§ регулярне інформування всього колективу про вакансії, які виникають.

Крім цих двох основних напрямків комплектування підприємства кадрами є ще лізинг, суть якого полягає в залученні працівників на тимчасові роботи на договірній основі з іншими організаціями. У кожній конкретній ситуації зовнішній та внутрішній набір має свої переваги та недоліки.

Внутрішні джерела набору мають такі переваги:

з'являються шанси для службового зростання;

підвищується ступінь прив'язаності до організації;

низькі затрати на заповнення вакансій;,

претендентів на посади добре знають в організації, а вони своєю чергою добре обізнані щодо правил структури, поведінки, порядку дій в організації;

збереження рівня оплати праці;

швидке заповнення вакансій;

прозорість кадрової політики;

можливість цілеспрямованого підвищення кваліфікації персоналу;

поліпшення соціально-психологічного клімату в колективі;

запобігання завжди збитковій плинності кадрів;

підвищення ступеня задоволеністю працею;

підвищення продуктивності праці

Недоліки набору з внутрішніх джерел:

обмежені можливості для вибору кадрів;

виникнення напруження або суперництва в разі кількох претендентів на посаду;

можливість появи панібратства;

можливе зменшення активності тих, хто не отримав бажаного підвищення.

Зовнішні джерела набору мають такі переваги:

більш широкі можливості вибору;

поява нових імпульсів для розвитку організації;

зниження загальної потреби в кадрах.

Недоліки набору із зовнішніх джерел:

більші витрати на залучення кадрів;

високий ступінь ризику під час заповнення вакансій через незнання людини;

тривалий період адаптації через незнання організації;

блокування можливостей службового зростання для свого персоналу;

підвищення плинності кадрів;

збільшення ймовірності виникнення конфліктів.

Більшість підприємств надають перевагу внутрішньому набору, оскільки зменшуються затрати на адаптацію працівників, підвищується зацікавленість працівників до ефективної праці, покращується моральний клімат і посилюється відданість працівників підприємству. Можливим недоліком цього підходу до набору є те, що він обмежує приплив нових людей з власними поглядами, навиками і досвідом роботи. Завдання управління персоналом полягає у визначенні оптимального співвідношення зовнішнього та внутрішнього наборів.