Мотивація
Мотивація
- це вид діяльності, який забезпечує процес спонукання себе та інших працівників до діяльності, через систему заохочень і покарань, що спрямована на досягнення особистих цілей шляхом досягнення цілей організації.
Протягом історії менеджменту сформувалися достатньо обґрунтовані теорії мотивації, покладені в основу прикладних механізмів мотивування працівників, їх поділяють на дві групи:
. Теорії, які відображають зміст потреб (змістові).
. Теорії, які відображають процес винагородження (прецесійні).
Таблиця 4.
Застосування теорій мотивацій в ПП «Полтрекс»
|
Назва теорії мотивації |
Короткий зміст теорії |
Елементи матеріального стимулювання |
|
Ієрархія потреб Маслоу |
Ґрунтується на вивченні поведінки людей. Згідно з теорією потреби розподіляються на 5 рівнів: фізіологічні потреби, потреби у безпеці та захисту, соціальні потреби, потреби у повазі, потреба самореалізації |
Якісне харчування, повноцінний відпочинок, медичне обслуговування, страхування, мікроклімат в колективі, солідарність, компетентність, соціальний статус |
|
Теорія очікування (сподівання) заснована на дослідженнях Віктора Врума |
Ця теорія стверджує, що наявність активної потреби не є єдиною необхідною умовою мотивації людини для досягнення певного результату. Людина повинна також сподіватися на те, що обраний нею тип поведінки дійсно приведе до задоволення потреби чи до набуття бажаного. |
При аналізі мотивації до праці теорія очікування зосереджується на трьох взаємозалежностях: витрати праці - результати; результати - винагороди; валентність (сила переваги, яку надає людина тому чи іншому результатові, тобто стимули чи ступінь задоволення винагородою). |
|
Теорія справедливості |
Згідно з нею люди суб'єктивно визначають відношення отриманої винагороди до витрачених зусиль і зіставляють його з винагородою інших людей, які виконували аналогічну роботу. Якщо порівняння показує дисбаланс та несправедливість, виникає психологічна напруга, у результаті складається ситуація, за якої необхідно стимулювати конкретного співробітника, зняти напругу і для відновлення справедливості ліквідувати дисбаланс. |
Співробітники, які вважа-ють, що недоотримують, порівняно з іншими, почи-нають працювати менш інтенсивно і намагаються підвищити рівень винагород. Співробітники, що вважають себе стимульо-ваними, ніж решта, намагаються підтримувати інтенсивність праці на досягнутому рівні чи навіть підвищувати його. |
Однією з найважливіших мотиваційних теорій є теорія матеріального стимулювання праці. Вона полягає у формуванні та використанні систем матеріальних стимулів праці і розподілу заробітної плати відповідно до закону розподілу за кількістю та якістю праці. Система матеріальних стимулів праці складається з різноманітних взаємодоповнювальних спонукальних мотивів, пов'язаних єдиним процесом створення матеріальної зацікавленості у здійсненні трудової діяльності.
Кожен працівник повинен мати гарантію отримання заробітної плати встановленого розміру відповідно до освіти, кваліфікації, знань, досвіду тощо, тобто за постійні фактори трудового внеску.
Премії є ефективним стимулом трудового внеску в досягнення кінцевих результатів. Традиційно використовують поточне преміювання всіх працівників (за підсумками місяця, кварталу) та разове преміювання обмеженої кількості працівників за особливий внесок у досягнення кінцевих результатів. Підставами для преміювання можуть бути виконання і перевиконання планових показників, підвищення продуктивності праці, зниження собівартості продукції тощо.
Надбавки є додатковими виплатами працівникам за високу професійну майстерність (робітникам), високі досягнення в праці (службовцям), вислугу років (військовим та працівникам правоохоронних органів), виконання особливо важливої чи особливо термінової роботи, знання й використання в роботі іноземних мов, класність (водіям легкових і вантажних автомобілів, автобусів), роботу в умовах режимних обмежень тощо.
