Механізм функціонування інформаційного ринку
Наступна особливість відносин на інформаційному ринку полягає у посилені значення не цінового чинника щодо інформаційних ресурсів (інформації), а ступеня п якісних характеристик: новизни, повноти, достовірності та релевантность зручності використання, форми та порядку надання, що визначають ефективність інформації.
Якщо на матеріальні блага попит збільшується при зниженні ціни, то стосовно інформаційних ресурсів та деяких інформаційних продуктів, що задовольняють", потребу споживача саме в інформації, зокрема баз даних, споживач навіть при зниженні ціни на них платитиме лише за ту частину інформації, яка дійсно є корисною, крім того, зростання ціни на зазначені інформаційні ресурси та продукти не знизить потребу в інформації, що необхідна для прийняття рішень, тобто попит на зазначені об'єкти інформаційного ринку фактично залежить не від ціни, а їх якісних характеристик. Інші інформаційні ресурси та продукти для забезпечення інформаційних потреб, що не мають відповідних властивостей, можуть зацікавити споживача тільки за умови безкоштовного надання.
На відміну від об'єктів традиційного товарного ринку, на інформаційному посилюється суб'єктивність корисності для різних споживачів щодо одного й того ж інформаційного масиву залежно від часу та обставин, гостроти потреби.
Вартість інформації визначається не стільки витратами на її створення, обробку, розповсюдження, скільки станом попиту, від якого й залежатиме реальна ціна. Ціни на інформаційні ресурси та послуги залежать також від цін телекомунікаційного зв'язку [8, 215].
Стосовно пропозиції, для виробника важливим є не стільки кількість створених інформаційних ресурсів (як при матеріальному виробництві), скільки їх якісні характеристики. Так для одного суб'єкта інформаційного ринку важливо створювати не декілька баз даних нормативної інформації, а сформувати одну із високоякісними характеристиками та постійно її оновлювати, тому що реалізуються фактично копії такого продукту.
Висока інноваційність в інформаційній сфері прискорює моральну зношеність комп'ютерного та комунікаційного обладнання, що спонукає споживачів до активізації його оновлення та загострює проблему ефективності використання такого ресурсу, як час. Суб'єкти інформаційного ринку повинні постійно відслідковувати появу нових наукових досліджень та максимально ефективно використовувати часовий чинник для їх запровадження в своїй діяльності, а також оперативно реагувати на зміну попиту споживачів.
Швидке оновлення програмного забезпечення та комп'ютерного обладнання призводить до відповідно швидкого зниження ціни на попередні модифікації та версії.
Об'єкти будь-якого товарного ринку мають корисність для окремого споживача, а інформаційного ринку - вирізняються корисністю ще й для суспільства в цілому. Це стосується переважно інформаційних ресурсів, які не втрачають своїх споживчих властивостей, а накопичуються і використовуються для генерації нових знань та інформації, приносять не тільки економічний ефект окремим суб'єктам, а й стають вищою мірою суспільно значущими через розробку та Реалізацію глобальних проектів, вирішення глобальних проблем.
Глобалізація та транскордонність інформаційного простору сприяє виникненню юридичного аспекту функціонування інформаційного ринку, особливо щодо інформаційних ресурсів та продуктів у електронному вигляді, необхідності вирішення захисту національних інформаційних ресурсів на міжнародному рівні як спільної проблеми, що потребує вирішення світовою спільнотою. В Україні дана проблема загострюється через полісистемність правової бази стосовно інформаційних відносин та потребує узагальнення на науковій основі [8, 216].
Попит на окремі об'єкти інформаційного ринку пов'язаний із навичка володіння іншими об'єктами (попит на програмне забезпечення залежить від вміння користуватися комп'ютерною технікою), тому він мусить розвиватися як система, окремі елементи якої (сектори інформаційного ринку) пов'язані між собою. Розвиток сектора, до якого входить програмне забезпечення неможливий за відсутності комп'ютерного обладнання, що потребує активізації розвитку дане сектора.
Забезпеченість підприємств України ПЕОМ перебуває на низькому piвні,незважаючи на те, що цей показник за вісім років збільшився у середньому 472,1 до 2120,3 тис. шт. або майже у 4,5 рази.
