Розробка механізмів прийняття управлінських рішень
Найбільш конкретною формою виконання менеджером своїх функцій є прийняття управлінських рішень. Щоб прийняти науково обґрунтоване складне рішення, необхідно:
) чітко знати мету діяльності підприємства;
) мати всебічну і достовірну інформацію від усіх підрозділів та проаналізувати її;
) знати зовнішню ситуацію (кон'юнктуру ринку, чинне законодавство тощо);
) виходити з певних критеріїв вибору раціонального рішення;
) прогнозувати можливі наслідки прийняття управлінського рішення;
) радитись із спеціалістами щодо можливих альтернативних варіантів вирішення даної проблеми;
) вибирати і приймати раціональне рішення;
) доводити рішення до конкретних виконавців.
Ці етапи прийняття управлінського рішення можна згрупувати у три основні стадії: підготовка рішення, його прийняття та реалізація.
На першій стадії здійснюють пошук та збирання достовірної інформації, її обробку, аналізують усі внутрішні та зовнішні чинники, що впливають на управлінське рішення, виявляють можливі наслідки (позитивні та негативні), а також формулюють завдання, які необхідно вирішити.
На другій стадії на підставі всебічних розрахунків розробляють окремі альтернативні варіанти вирішення проблеми, дають їх оцінку, визначають критерії (показники, ознаки) раціонального рішення. Після цього вибирають
таке рішення, дають чітке формулювання. Як засвідчує практика, ефективність управління значною мірою залежить від кількості розроблених альтернативних варіантів.
На третій стадії прийняті рішення перетворюють на різні форми команд (усну, письмову, наказ тощо), які доводять до виконавців, визначають методи та засоби його виконання (наприклад, розробляють систему стимулів), проводять аналіз ефективності прийнятого рішення, можливе наступне його коригування, дають оцінку його результативності. При доведенні до виконавців управлінські рішення повинні бути адресними, конкретними, чіткими, із зазначенням точної дати їх виконання. Доручати конкретні завдання слід з урахуванням знань і досвіду виконавців.
Прийняття управлінських рішень повинне ґрунтуватися на знанні економічних законів, чинного законодавства, сутності людини тощо. Тому управлінські знання є комплексними, універсальними, мають теоретичний і практичний характер, вони раціональні й інтуїтивні. Такі знання базуються на вивченні теорії організації та управління, філософії, соціології, психології, загальній теорії систем та ін.
Щоб процес управління був ефективним, менеджеру необхідно дотримуватися таких основних вимог:
) розглядати людину як головне джерело підвищення продуктивності праці та ефективності виробництва;
) планувати діяльність крупних компаній, в тому числі довготермінову кадрову політику;
) надавати підрозділам (відділам тощо) і працівникам цих підрозділів певну автономію, що стимулює їх підприємливість;
) постійно орієнтуватися на потреби споживачів (що досягається шляхом раціональної маркетингової діяльності);
) дотримуватися простоти форм управління, мати нечисленний управлінський апарат;
) діяти енергійно і швидко, концентруючи зусилля компанії на одному або кількох напрямах бізнесу;
) проводити політику, спрямовану на формування у компанії багатьох лідерів і новаторів, стимулювати у них виправданий ступінь ризику;
) органічно поєднувати автономію, свободу окремих підрозділів з жорстким централізмом (коли йдеться про основні цінності компанії - стандарти, якість та обслуговування).
