Класифікація ризиків у підприємницькій діяльності

На сьогоднішній день питання класифікації ризику являє собою досить складну проблему, яку намагалися вирішити багато авторів. Проте в літературі немає єдиного розуміння в цьому питанні. Одні вчені визначають класифікаційні ознаки, інші це роблять безвідносно до них. Вагомий внесок у розробку теоретичних і прикладних проблем ризик-менеджменту, зокрема оцінки економічного ризику, зробили іноземні та українські науковці: А.П. Альгін, І. Т. Балабанов, І. А. Брижань, І. Р. Бузько, В.П. Буянов, П. І. Верченко, В.В. Вітлінський, О.А. Война, Л.В. Временко, В.В. Глущенко, І. В. Гончаров, П.Г. Грабовий та інші.

Ризик, як правило, поділяють на два типи − динамічний і статичний.

Статичний - це ризик втрат реальних активів унаслідок нанесення збитків власності, а також доходу через недієздатність організації. Цей ризик може призвести тільки до збитків.

На відміну від статичних ризиків, динамічні несуть у собі або втрати, або прибуток для підприємницької фірми. Їх ще можна назвати спекулятивними. Крім того, динамічні ризики, які призводять до збитків однієї фірми, можуть одночасно принести виграш для суспільства в цілому. Тому динамічними ризиками важко управляти.

За ступенем впливу ризики бувають: чисті - означають можливість збитків чи нульового результату;

спекулятивні - полягають у можливості одержання як позитивного результату, так і негативного.

За частотою реалізації ризику розрізняють: високі ризики, для яких характерна велика частота реалізації ризику, тобто ймовірність настання збитку;

середні, яким властива середня частота реалізації ризику, тобто середня ймовірність настання збитку; малі ризики - з малою частотою реалізації ризику або ймовірністю настання збитку.

За розміром можливого збитку ризики поділяють на катастрофічні, великі, середні та малі.

За ознакою прогнозованості ризики можна розділити на дві групи:

· прогнозовані - можна передбачити, виходячи з економічної теорії або господарської практики, але не можна визначити момент їх прояву;

· непрогнозовані - про які поки що нічого не відомо, тому неможливо оцінити їх вплив на ступінь і розмір ризику.

Залежно від сфери впливу або місця прояву ризики поділяють на внутрішні та зовнішні. До зовнішніх відносяться ризики, які безпосередньо не пов’язані з діяльністю підприємства, а зумовлені змінами у зовнішньому середовищі. Внутрішні ризики визначаються діяльністю власне підприємства.

Французькі економісти Л. Іхудт і К. Гольєр вказують на необхідність виділення залежно від характеру впливу на результати виробництва адитивного і мультиплікативного ризиків. Під адитивним вони розуміють ризик, який здійснює однаковий вплив на всі підприємства незалежно від їх розміру. Мультиплікативний ризик впливає на стан підприємства пропорційно до його розмірів.

Залежно від рівня економічного управління виділяють народногосподарський ризик (макрорівень) і ризик на рівні підприємства або фірми (мікрорівень).

За тривалістю дії розрізняють довгострокові (пов’язані із стратегічним впливом) і короткострокові (кон’юнктурні) ризики.

Екологічний ризик можливий двох видів: зовнішній і внутрішній. Зовнішній пов’язаний з можливістю екологічних катастроф та лих, діяльністю в умовах забрудненого навколишнього середовища та одержанням збитків у результаті цього.

Внутрішній ризик визначається можливістю забруднення довкілля внаслідок діяльності фірми та виникненням цивільно-правової відповідальності за таке забруднення, результатом якої буде накладення на підприємство санкцій згідно з чинним законодавством.

Залежно від конкретних причин виникнення всі економічні ризики можуть бути зовнішніми і внутрішніми. До зовнішніх відносяться ризик країн, валютний, ринковий ризик та ризик форс-мажорних обставин.

Валютний ризик, або ризик курсових втрат, пов’язаний з інтернаціоналізацією ринку банківських операцій, створенням транснаціональних (спільних) підприємств і банківських установ та диверсифікацією їх діяльності.

Ці ризики можуть бути комерційними, тобто пов’язаними з небажанням або неможливістю боржника (гаранта) оплатити за своїми зобов’язаннями. У свою чергу, комерційний ризик поділяється на конверсійний (готівковий), який являє собою ризик збитків за конкретними операціями в іноземній валюті, і трансляційний (бухгалтерський), що виникає при переоцінці активів і пасивів зарубіжних філіалів і дочірніх фірм у національну валюту. Внутрішні ризики залежать від виду підприємства.

Ризик податкової політики виникає через нестабільність податкового законодавства, підвищення податкових ставок, введення нових видів податків, індивідуальні рішення співробітників податкової служби про можливість використання певних пільг або застосування конкретних санкцій по відношенню до підприємства.