Побудова економетричних моделей

Етапи побудови ЕМ та використання їх для прогнозування:

Визначення мети дослідження. Вибір адекватної теорії, яка пояснює поведінку економічної системи. Побудова системи показників та відбір чинників, які найбільше впливають на кожний показник. Вибір форми зв’язку показників, що вивчаються, між собою і відібраними чинниками.

Відображення теорії у вигляді рівняння або системи рівнянь, яка пов’язує вибрані змінні. Потрібно звертати особливу увагу на випередження та запізнення впливу змінних у рівняннях, а також на змінні, які містять інформацію про перспективу.

Пошук відомостей про значення змінних з максимальним дотриманням теоретичних концепцій. Аналіз інформації. Опубліковані дані є компромісом між потребами користувачів (економістів, працівників соціальних служб, комерсантів, промисловців) та розробників (як правило, урядових статистиків).

Використання відповідних економетричних методів для оцінювання (знаходження числових значень) невідомих параметрів, які входять до рівнянь. На цьому етапі дані приводяться відповідно до теоретичної моделі й оцінюються значення параметрів.

Перевірка якості побудованої моделі, у першу чергу її адекватності досліджуваному економічному процесу.

Знайшовши прийнятну модель, її можна використати для прогнозу.

З аналізу соціально-економічного моделювання та прогнозування зрозуміло, що побудова обґрунтованих прогнозів вимагає не тільки коректної економічної теорії, а й правильних рішень на кожному етапі побудови прогнозу. Іншими словами, прогнози є комбінацією економічної теорії та мистецтва прогнозиста. Як наслідок, дослідження прогнозів не обов’язково може визначити, який з варіантів економічної теорії є коректним, і не завжди дає багато інформації про відмінності між економічними моделями. Може виявитись, що на точність прогнозу найбільше впливає передбачення або припущення стосовно майбутніх заходів уряду та значень екзогенних змінних.[2]