Джерела виникнення ризиків
В економічній літературі існують не тільки різні тлумачення поняття «ризик», а й різні погляди на його природу. Відомі три основні підходи до цієї проблеми: визнається або суб’єктивна, або об’єктивна, або суб’єктивно-об’єктивна природа ризику. Суб’єктивісти стверджують, що вирішальним фактором виникнення ризику є роль особи, яка приймає рішення за умов невизначеності. Прихильники об’єктивної природи ризику вважають, що вирішальним фактором є сама ситуація. Проте в науковій літературі переважає останній підхід. Суб’єктивно-об’єктивна природа ризику визначається тим, що він породжується процесами як суб’єктивного характеру, так і такими, існування яких не залежить від волі та свідомості людей [38].
Виходячи із суб’єктивно-об’єктивної природи, економічний ризик має значення тільки відносно осіб, які приймають позитивне чи негативне рішення, і тільки відносно наявних альтернативних варіантів цих рішень. Саме людський потенціал створює умови, які дають змогу організації загалом сформувати цілі та плани та зреалізувати їх внаслідок адекватно прийнятих управлінських рішень та подолання ризику (рис. 1.2).
Рис. 1.2 Джерела економічних ризиків підприємства
В економічній літературі зустрічаються такі групи причин суб’єктивно об’єктивного характеру його виникнення:
. Причини об’єктивного характеру. Проявляються через зміни у зовнішньому середовищі організації та відсутність повної інформації. Постійний розвиток світової економіки спричинює зміни, які є принципово індентермінованими, тобто їх важко передбачити, зробити точний прогноз як у зовнішньому, так і у внутрішньому середовищах організації. Зміни в діяльності підприємства слід розподілити наступним чином:
а) зміни, що раптово настали у зовнішньому середовищі і впливатимуть на діяльність підприємства (зміни адміністративно-законодавчі, зміни соціально-економічної політики, інфляція, природні процеси та явища, стихійні лиха тощо). Слід зазначити, що підприємствам важко вплинути на цю групу змін чи уникнути їх, тому для ефективного функціонування слід навчитись оптимально враховувати їх у виробничо-господарській діяльності;
б) зміни відносин з контрагентами (зміна контрагентів; зміни смаків, уподобань, переконань і орієнтацій партнерів тощо). Ці зміни можуть бути викликані як самим підприємством, так і контрагентами підприємства, що спричинить зміни досягнутих раніше домовленостей або відмову від них;
в) зміни внаслідок науково-технічного прогресу. Його поступ, особливо в найближчий період, може з певною точністю бути передбачений. Проте визначити конкретні наслідки тих чи інших наукових відкриттів, технічних винаходів у недалекому майбутньому практично неможливо.
Для прийняття рішень необхідна повна, достовірна, оперативна та економічно вигідна інформація про наявність і розмір попиту на товари й послуги; про платоспроможність партнерів, клієнтів, конкурентів; про прибутки, ціни, курси, тарифи, дивіденди; плани та проекти конкурентів; смаки і вподобання потенційних клієнтів тощо:
г) економічно оптимальна інформація. Нерідко, враховуючи витрати часу та вартість послуг інформаційних посередників, більш економічно вигідно і доцільно працювати з неповною інформацією, ніж збирати дорогу повну інформацію;
д) прихованість та спотвореність інформації. Слід пам’ятати про можливість спотворення і приховання інформації економічними агентами з соціальних, економічних, політичних чи з інших причин. Також вона може бути помилковою внаслідок неточних експертних оцінок, похибок технічних засобів переданя інформації тощо.
. Причини суб’єктивного характеру. Суб’єктивні причини проявляються в тому, що ризик реалізується через підприємця або підприємство. Саме підприємець, менеджер, виходячи з власних потреб та соціально-психологічних особливостей, по-різному оцінює ситуацію, можливі результати і уявляє ймовірності їхнього здійснення, робить вибір із множини альтернатив.
