Основи прогнозування

Суть і принципи прогнозування

Прогнозування - це передбачення перспектив розвитку й стану певного явища, об’єкта, системи, процесу в майбутньому, що базується на наукових методах та інтуїції.

Прогнозування розвитку (стану) підприємства або організації - це наукове обґрунтування ймовірних кількісних та якісних змін його (її) стану (рівня розвитку в цілому, окремих напрямків діяльності) у майбутньому, а також альтернативних способів і строків досягнення очікуваного стану.

Прогнозування, з одного боку, передує плануванню, а з іншого - є його складовою частиною, оскільки використовується на різних стадіях планової роботи, а саме на стадії аналізу середовища й визначення передумов для формування стратегій на стадії реалізації планів.

Прогнозування за своїм складом ширше від планування, оскільки, крім показників діяльності фірми, містить також дані про зовнішнє середовище.

Процес прогнозування базується на певних принципах, з яких головними є:

цілеспрямованість - визначення конкретних завдань;

системність - побудова прогнозу на основі системи методів і моделей, які характеризуються певною ієрархією та послідовністю;

наукова обґрунтованість - усебічне врахування вимог об’єктивних законів розвитку суспільства, використання світового досвіду;

інформаційна єдність - використання інформації на однаковому рівні узагальнення й цілісності ознак;

адекватність об’єктивним закономірностям розвитку - виявлення та оцінка стійких взаємозв’язків і тенденцій розвитку об’єкта;

комплексність - багаторівнева характеристика;

альтернативність - визначення можливостей розвитку об’єкта за умови різних взаємозв’язків і структурних співвідношень.

Види прогнозування та класифікація прогнозів

За об’єктами прогнозування розрізняють:

науково-технічне;

економічне;

соціально-політичне.

Науково-технічне прогнозування - це прогнозування розвитку і впровадження досягнень науково-технічного прогресу в галузі народного господарства.

Економічне прогнозування - це процес розроблення економічних прогнозів, що ґрунтується на наукових методах пізнання економічних явищ і використання всієї сукупності методів, засобів і способів економічної прогностики [4].

Соціально-політичне прогнозування - процес розроблення науково-обґрунтованого судження про можливий варіант розвитку політичних подій та соціального розвитку в майбутньому, альтернативні шляхи і строки його здійснення, а також визначення конкретних рекомендацій для впровадження практичних заходів в умовах реальної діяльності.

У практичній діяльності підприємства використовують такі типи прогнозування:

) прогнозування з використанням інтуїції, яке ґрунтується на творчому передбаченні майбутнього;

) пошукове прогнозування - це спосіб наукового прогнозування від даного моменту до майбутнього. Воно ґрунтується на наявності інформації. Пошукове прогнозування може бути традиційним (прогноз є екстраполяцією минулого в майбутнє) і новаторським, альтернативним (якщо існує декілька варіантів розвитку підприємства з урахуванням змін зовнішнього і внутрішнього середовищ);

) нормативне або нормативно-цільове прогнозування, яке полягає у тому, що спочатку визначаються цілі, орієнтири на майбутнє, а вже потім оцінюється розвиток підприємства, виходячи із встановлених цілей. У цьому разі застосовуються якісні методи дослідження, оскільки підприємство не має необхідних вихідних даних.

Безпосередньо самі прогнози можна класифікувати за такими ознаками:

) за ступенем вірогідності:

гіпотетичні прогнози (гіпотеза - судження, що характеризує наукове передбачення на рівні загальної теорії) - здійснюються без послідовних розрахунків, без урахування обмежень та можливості впливати на розвиток подій;

аналітико-розрахункові прогнози - здійснюються на основі попередніх розрахунків без можливості істотно впливати на події;

директивно-розрахункові прогнози - здійснюються на основі послідовних розрахунків і з можливістю впливати на розвиток подій;

) за часом попередження: