Фази розвитку і подолання криз

Розглянемо фази можливого розвитку і подолання криз у регіоні:

. фаза спад (зниження показників, що характеризують результати фінансово-господарської діяльності) із-за зовнішніх факторів ринку.

. фаза подальше погіршення результатів діяльності під впливом внутрішніх причин в регіоні (без погіршення зовнішніх умов на ринку).

. фаза - депресія пристосування регіону до нових умов господарювання на більш низькому рівні доходів (за умови прийняття першочергових антикризових заходів).

. фаза відновлення фінансової рівноваги, пожвавлення виробництва відновлення виробництва і реалізації продукції до передкризового рівня.

. фаза зростання виробництва, прискорення економічного розвитку

. фаза підтримку нового економічного рівня розвитку регіону, його стійкості в тривалій перспективі, створення умов для самофінансування.

Кризи можуть викликати один одного або може виникати ланцюгова реакція, коли один виниклу кризу викликає інший, а потім третій і т.д. Небезпека виникнення кризи в регіоні існує завжди, тому необхідно здійснювати аналіз і на його основі постійний контроль з метою розпізнавання, прогнозування і попередження кризових ситуацій.

Висновок

Нинішній стан російського суспільства носить переломний характер. Первісна ейфорія, пов'язана з надіями швидко побудувати процвітаючу ринкову економіку, починає поступатися місцем осмисленню тривалості і труднощів виходу країни з кризи.

Ситуація в російській економіці по-своєму унікальна і не має аналогів ні з минулою діяльністю вітчизняних підприємств, ні з зарубіжною практикою. Але чи є реальний вихід із глухого кута?

Думаю, так. Але подолати кризу російської економіки без опори на міць держави неможливо. Здійснення антикризових заходів має спиратися на адміністративні, юридичні та економічні важелі, наявні в держави.

На першому етапі важливо виправити найбільш гострі диспропорції в економіці при пріоритеті централізовано використовуваних адміністративних важелів. При цьому державна політика повинна, зокрема, включати в себе:

. антикризову підтримку задоволення першочергових потреб населення;

. антикризову підтримку пріоритетних виробництв;

. забезпечення критичного імпорту при державному контролі за експортом стратегічних товарів.

У міру пом'якшення кризових процесів повинен здійснюватися перехід від державних адміністративно-обмежувальних заходів до економічних важелів, стимулюючим становлення розвинутої структури ринку і різке збільшення чисельності самостійно ринку господарюючих суб'єктів. Це дозволить збільшити обсяги виробництва і перебудувати його структуру з орієнтацією на конкурентні відносини.

Початок і зміцнення таких структурних зрушень дозволять перейти до здійснення програми заходів щодо цілеспрямованого розвитку системи ринків. Подібному реального формування ринкових структур повинні бути підпорядковані кошти податкової та кредитної політики, економічні та правові заходи впливу держави на економіку, форми, способи і темпи приватизації, а також зовнішньоекономічна політика.