Поняття управлінської технології
Розвиток управлінської думки і практики протягом XX століття, особливо другої його половини, призвело до формування управлінських технологій. Зазвичай в узагальнююче поняття технології включають такі змістовні моменти: соціальна технологія - це певний спосіб досягнення поставлених суспільних цілей; сутність цього способу полягає в післяопераційному здійсненні діяльності, операції розробляються заздалегідь, свідомо і планомірно; ця розробка проводиться на основі і з використанням наукових знань; при розробці враховується специфіка області, в якій здійснюється діяльність; соціальна технологія виступає у двох формах: як проект, що містить процедури та операції, і як сама діяльність, побудована відповідно до цього проекту; соціальна технологія - елемент людської культури, вона виникає двома шляхами: виростає в культурі еволюційно або будується за її законами як штучне утворення, головна функція якого сьогодні - поєднання науки і практики. Управлінська технологія є один із проявів соціальних технологій, що відбиває безпосередньо управлінські процеси. Її суть, коротко кажучи, полягає у системному поєднанні наукового знання, управлінських потреб та інтересів суспільства, цілей і функцій державного управління, можливостей та елементів управлінської діяльності. Вона розчленовується на послідовно взаємозалежні процедури й операції, які виконуються більш або менш однозначно і мають на меті досягнення високої ефективності. Під процедурою розуміється набір дій (операцій), за допомогою яких здійснюється той чи інший основний процес (фаза, етап), який виражає суть даної технології. Операція є безпосередньо практичним актом вирішення певної задачі в рамках відповідної процедури управління. Операція - це однорідна, логічно неподільна частина процесу управління, спрямована на досягнення певної мети, вона виконується одним або декількома виконавцями.
Слід разом з тим розуміти, що розподіл, спеціалізація, зчленування, інтеграція різних проявів (елементів) управлінської діяльності являють собою тільки частина, в якійсь мірі формалізовану, управлінських технологій. Якщо цим обмежитися, то мало буде користі від управлінських технологій, хіба що вживання модного слова. Становлення управлінських технологій є наслідок посилення системності державного управління, його наукового осмислення і спроба широкого використання типового, вивіреного досвідом, що дає високі результати. Її зміст полягає в обов'язковому (примусовому) масовому використанні в управлінській діяльності кращих, передових досягнень науки, мистецтва та досвіду державного управління. Тому в якості управлінської технології варто розглядати лише ту організацію управлінської діяльності, яку відрізняють раціональність і ефективність.
Освоєння управлінських технологій починається з типологізації управлінських ситуацій, оскільки їхні основні види припускають адекватні їм форми і методи управлінської діяльності. Аналіз стану та поведінки керованих об'єктів, що знаходяться у веденні того чи іншого державного органу (їх підсистеми), до того ж протягом тривалого часу, відкриває можливість такої роботи. Це прості, зрозумілі й адекватні опису повторюваних (ординарних), проблемних і екстремальних ситуацій, типові (заздалегідь змодельовані) управлінські рішення та дії щодо них; набори модулів ресурсів, процедур і операцій, що застосовуються при реалізації останніх. У залежності від специфіки державних органів і керованих об'єктів виділяють різні види управлінських технологій: діагностування, проектування та реформування відповідних підсистем; інформаційні, впроваджувальні й навчальні технології; за рівнями управління - центрального, регіонального та місцевого управління; вирішення соціальних конфліктів (конфліктологія), інноваційного розвитку керуючих компонентів і ін.
