Використання зарубіжного досвіду удосконалення організації оплати праці на українських підприємствах

Розгорнуте дослідження теоретичних і методологічних аспектів проблеми резервів (їх об’єктивного змісту, причин утворення методів вимірювання тощо) на різних рівнях управління є досить актуальною проблемою.

На сьогодні існують різні відомості про величину резервів при використання окремих видів ресурсів, невідповідності матеріалів, що до них відносяться. Невиправдані іноді відмінності в методах вимірювання і оцінки резервів по різних складових. Хоча якість і повнота даних про резерви виробництва за останні десятиріччя помітно покращились, матеріали статистичної звітності і вибіркових досліджень потребують подальшого розвитку і удосконалення у відповідності із динамкою сучасного розвитку економіки.

Мобілізація резервів, як правило, пов’язана з додатковими витратами, можливості їх залучення до господарського обігу шляхом проведення суто організаційних заходів без використання і удосконалення матеріально-технічної бази підприємств в цілому досить обмежені. У той же час, додаткові витрати, спрямовані на використання резервів, є високоефективними. Вони є значно нижчими, ніж затрати на розширення обсягів виробництва продукції і необхідного для цього підвищення виробничих фондів.

Найбільш складним у теоретичному відношенні залишається питання про об’єктивне вимірювання величини резервів. В одних випадках вона оцінюється, виходячи з порівняння вітчизняного рівня питомих затрат ресурсів з відповідними показниками в інших країнах, частіше за все, в розвинутих країнах Західної Європи. Це свідчить про різницю в ефективності виробництва, яка обумовлена неоднаковим технічним рівнем виробництва, різною його структурою та іншими об’єктивними причинами. Тільки досить умовно і у досить обмежених рамках різниця питомих витрат може вважатися мірою реально існуючих резервів. Висновки з таких співставлень є вірними, якщо припустити, що досягнення приблизно однакового рівня технічного оснащення і організації виробництва дозволяє знизити питомі витрати ресурсів до найкращих світових показників.

Приблизно ті ж обмеження виникають в інших випадках, при оцінці резервів шляхом порівняння результатів роботи різних підприємств однієї і тієї ж галузі. Різниця в питомих витратах ресурсів тут також багато в чому визначається неоднаковою технічною оснащеністю і структурою виробництва в межах галузі. Суттєвий вплив надає і різниця в природних умовах, транспортних витратах, особливо в паливно-енергетичних і сировинних галузях промисловості, сільському господарстві і будівництві.

Таким чином, метод оцінки резервів шляхом порівняння показників питомих витрат у різних підприємствах можна використовувати лише тоді, коли підприємства, що порівнюються відносяться приблизно до однієї і тієї ж групи за такими незалежними від них ознаками, як технічна оснащеність і природні умови (рентний фактор).

Для виявлення резервів підприємств, які порівнюються за ступенем виконання встановлених планових завдань також мало підходять такі показники, як темпи зростання обсягів виробництва продукції, підвищення продуктивності праці або інші у порівняні з попередніми або до досягнутої бази. Перший критерій передбачає, що всім виробничим колективам встановлений однаковий по напруженості план, в основі якого лежить подібне за змістом припущення про однакове використання можливостей подальшого розвитку виробництва і покращення його якісних показників окремих підприємств.

На практиці ж підприємства мають неоднакові за якістю і ефективністю ресурси, а також внаслідок різної ефективності управління по-різному використовують свій потенціал. Показники резервів на галузевому рівні, а також на рівні первинної ланки є розвитком і доповненням системи планових та звітних показників галузей і підприємств.

Система показників резервів може бути представлена двома напрямками їх дослідження: використанням основних видів ресурсів і продукції, що виробляється. Показники першого розділу характеризують наявність і ступінь використання таких факторів, як праця, основні і обігові виробничі фонди, капітальні вкладення, природні ресурси.

За ознакою наявності резерви визначаються співвідношенням трудових ресурсів і чисельності зайнятих, виробничих потужностей, що є і використовуються, запасів палива, металів та інших видів виробничої сировини і матеріалів, запасів сільгосппродуктів, розвіданих і запланованих до розробки корисних копалин, площ сільгоспугідь, запасів лісу, води тощо.В основу групування показників другого розділу доцільно покласти два принципи: виділення продукції промисловості, сільського господарства, будівництва і виділення фаз (стадій) процесу розширеного відтворення - виробництва, обігу, накопичення і споживання сукупного суспільного продукту. Дані про резерви, що відносяться до використання виробничої продукції, представлені не тільки натуральними, але й в більшій мірі вартісними показниками, що обумовлено широким використанням вартісних вимірювачів в планування і обліку суспільного продукту.