Концептуальні засади побудови моделей менеджменту

Підґрунтя для розвитку організації в моделях Б. Скотта, Д. Каца і Р. Кана - гнучкість та надійність організаційної структури. Б. Скотт («Стратегія і структура», 1971 р.) вважав, що організація набуває в певній історичній послідовності три різних статуси від неформальної до формалізованої бюрократії та різноманітних «промислових конгломератів». Відповідно до розуміння сутності їх внутрішньоорганізаційної будови головним завданням для системи управління є налагодження конструктивної взаємодії із зовнішнім оточенням на стадіях простих систем, стійкості, розробки структур [36].

Надзвичайно цікавою є модель Дж. Кімберлі. Він стверджує, що життєдіяльність організації розпочинається з того часу, коли вона фактично набуває власного статусу. Тобто на цьому етапі створюється віртуальний образ організації, де відбувається формування ідеології та вибудовування внутрішньої конфігурації необхідного ресурсного забезпечення її реалізації. Подальші стадії передбачають вже зречевлені дії - побудову схеми операційної системи, наймання працівників, формування організаційної ідентичності, формалізацію організаційних правил і норм.

Вважаємо, що кожна з існуючих моделей є корисною вже з тих позицій, що з різного рівня системності визначає логіку функціонування організації, вимоги до її певних елементів внутрішнього середовища, які формують індикатори та орієнтири розвитку організації. Однак різноманітність критеріїв, які дозволяють ідентифікувати стадії еволюційних перетворень в організації, та типізація етапів життєвого циклу в кожній з моделей не привносить принципових змін до парадигми життєвого циклу [42]. При цьому не береться до уваги той факт, що процеси в життєвих організмах підпорядковуються фізіологічним особливостям, обмеженням та фундаментальним молекулярним процесам. І вони не можуть бути застосованими повною мірою в теорії організації як такі, що гарантують отримання достовірного результату.

Порівняно великий розвиток у США одержали розробки прогнозуючих систем на основі концепції «дерева цілей». Вони широко використовуються при нормативному прогнозуванні в промисловості, сприяючи поліпшенню процесу прийняття рішень з розглянутого проекту за допомогою визначення різних шляхів, що дають можливість досягти поставлених цілей на основі прийнятої стратегії і тактики.

«Дерево цілей» будується в такій послідовності:

) ідентифікуються цілі, ідеї, концепції по досліджуваних системах і визначаються вимоги та технічні можливості для їхнього розвитку в діапазоні від окремих компонентів і функціональних підсистем до синтезу систем;

) встановлюються критерії і відповідні вагові коефіцієнти для проведення оцінки елементів на кожному рівні «дерева цілей»;

) вводяться вагові коефіцієнти для кожного елемента «дерева цілей» стосовно критеріїв на кожному рівні.

Зазначені вище дані одержують на основі таких матеріалів:

а) прогнозів розвитку науки і техніки (якісних і кількісних показників для першого і третього етапів побудови «дерева цілей»);

б) розробки сценарію для першого і другого етапів;

в) узгодження різних програм для ідентифікації концепцій та ідей;

г) визначення погодженої думки експертів про кількісні оцінки, які встановлюються на третьому етапі.

Таким чином, у методиці «дерева цілей» важлива ролі належить евристичним методам, тобто експертній оцінці, необхідність якої обумовлена великою невизначеністю у вирішенні поставлених завдань.

У наступні роки в США значно розширилися дослідження і розробки нових методів управління промисловими підприємствами на основі модифікації концепцій теорії автоматичного управління, кібернетики, системного аналізу стосовно до управлінських завдань цього рівня. Серед намагань цього роду особливо широкого визнання набули роботи американського вченого Дж. Форрестера. Він є основоположником школи так званої виробничої динаміки, яка розвивалася у Массачусетському технологічному інституті. Основні ідеї свого підходу Форрестер книзі «Industrial Dynamics» (1961) [49], яка набула великої популярності не тільки в США, айв інших країнах.