Теоретичні основи антикризового менеджменту
Кризові явища спостерігаються всюди і є невіддільною складовою розвитку будь-якої системи. Стабільний стан і криза виступають постійними антагонізмами в розвитку будь-якої системи. Підприємство як економічна система, що складається з взаємопов’язаних елементів, має структуру і організаційну спрямованість на досягнення мети створення і діяльності. Стан системи характеризується відповідними параметрами, які дозволяють оцінити спроможність системи досягати поставлені цілі. Нормальним (не кризовим) станом системи є стан, коли відхилення параметрів відповідають певним припустимим значенням, а взаємозв’язки між елементами системи стабільні і сталі. Кризовий стан системи настає, коли параметри, які характеризують її стан приймають недопустимі значення в наслідок впливу зовнішніх факторів та/або порушення внутрішніх взаємозв’язків між елементами системи, що виникають під впливом внутрішніх факторів.
Термін «криза» походить від грецького слова «crisis», яке означає "вирок, рішення по якому-небудь питанню, або в сумнівній ситуації". Також може означати «вихід, рішення конфлікту». Лаконічне формулювання дано Райнхартом Козеллеком: криза - це «ледве вимірний переломний момент, при якому рішенням є або смерть, або життя». Класична економічна категорія «кризи» означає небажану і драматичну фазу в економічній системі. Дж.М. Кейнс говорив про кризу як про «катастрофічне падіння інвестицій, скорочення господарської активності і масові звільнення». М.Д. Кондратьев називав кризу рецесією - «тимчасовою фазою, протягом якої відбувається спад господарської активності». Є.Б. Яковлєва називає кризу «фазою падіння» [15]. Учені сучасної західної неокласичної школи (Дж. Хікс, Дж. Дьюзенбері) вважають, що кризи є «наслідком випадкових дій, імпульсів або шоків на економічну систему, що і викликає дисбаланси у фінансових і економічних відносинах учасників господарських процесів». До того ж вони акцентують увагу на тому, що характерною особливістю кризи є періодичність її появи. Цікавий підхід до визначення сутності кризи можна знайти в роботах Ж. Сисмонді й Р. Хоутрі. На їх думку, структуру кризи утворюють два протилежні матеріальні об'єкти, які знаходяться в ньому в процесі взаємодії. Один з них - руйнівний, другий - творчий, але обидва є складовими елементами економічного циклу. Вернер Сомбарт визначає економічну кризу як «економічно негативне явище, при якому масово виникає небезпека для економічного життя, дійсності» [1].
Стан в якому опинилася економіка країни ставить національні підприємства в умови, коли з одного боку загальні кризові процеси та динамічні ринкові умови потребують зусиль спрямованих на пошук резервів для стабілізації і результативної роботи. З другого боку, недосконалість існуючих механізмів антикризового управління не дозволяють їм своєчасно реагувати та попереджувати кризові загрози. Тому, на сучасному етапі розвитку національної економіки особливої актуальності набула проблема оперативного антикризового управління підприємствами.
Аналіз наукових досліджень присвячених проблемі антикризового управління підприємствами серед яких праці О.І. Амоші, І.А. Бланка, Л.С. Бляхмана, В.О. Василенка, В.В. Глущенка, Н.М. Літвина, І.О. Макаренка, І.Ф. Комарницького, С.Н. Кукушкіна, А.А. Садекова, Ю.О. Терлецької, О.О. Терещенка, Е.А. Уткіна, О.Д. Чернявського та ін. вказує на відсутність єдності у поглядах науковців відносно трактування поняття «антикризове управління», різноманітність методологічних підходів та механізмів, недосконалість практичних методик застосування у галузях економіки.
І.Ф. Комарницький розглядав антикризове управління як систематичний процес попередження або подолання кризи для збереження, відновлення докризового стану та наступного поліпшення потенційних можливостей успішного функціонування виробничо-господарської системи на ринку [10]. Ю.Є. Гайворонська зазначала, що антикризове управління - це спеціальний процес моніторингу впливу негативних факторів на діяльність підприємства з метою забезпечення його постійного функціонування у зоні економічної безпеки, вжиття заходів щодо попередження переходу підприємства до кризової зони [4]. За словами А.М. Штангрета, антикризовим управлінням є вид професійної діяльності, спрямований на запобігання кризовим явищам та подолання їх у діяльності підприємства на підставі раціонального використання наявних ресурсів і потенціалу виживання [20].
