Теоретичні основи антикризового менеджменту
Схожу думку щодо антикризового управління висловлювали С.Ю. Медведев, Е.А. Уткін, В.П. Мартиненко та ін., які розглядали антикризове управління як процес запобігання, застереження, подолання, засіб раннього фіксування негативних явищ у діяльності підприємства та впровадження відповідних заходів з метою їх усунення або ослаблення [17].
На підставі різних трактувань антикризового управління, можна його визначити як складову безперервного процесу управління підприємством, призначену для діагностики глибини кризи, запобігання кризових ситуацій та виходу з кризи шляхом застосування специфічних підходів, механізмів, методів і заходів на кожній стадії кризового стану.
Закордонні фахівці вважають, що характерною рисою ділового життя стало загальне наростання нестабільності як основної причини виникнення й розвитку кризових ситуацій. Вони характеризуються наявністю загроз високопріоритетним цілям і цінностям, ефектами раптовості для осіб, відповідальних за подолання кризи та гострим дефіцитом часу для реагування на загрозу.
Управління за ситуаціями трапляється практично в будь-якій організації, коли надзвичайні (форс-мажорні) обставини - зовнішні чи внутрішні - змушують керівництво приймати негайні рішення. Кризи виникають, оскільки криза - це поворотна точка чи період небезпеки і невизначеності, а в наше стрімке століття поворотні точки і небезпечні моменти завжди присутні.
Можливість антикризового управління визначається, у першу чергу, людським фактором. Усвідомлена діяльність людини дозволяє шукати і знаходити шляхи виходу з критичних ситуацій, концентрувати зусилля на вирішенні найбільш складних проблем, використовувати накопичений, у тому числі тисячоліттями, досвід подолання криз, пристосовуватися до ситуацій, що виникають.
У системі антикризового управління виділяють функції антикризового управління: визначення цілей, планування, організації, мотивації, контролю. Їх також можна розглядати як види діяльності, які відображають предмет управління й визначають його результат. Вони відповідають на запитання: що необхідно зробити для того, щоб успішно керувати в передкризовій ситуації, в умовах кризи та в процесі виходу з кризи. Стосовно цього можна виділити шість функцій (рис. 1.1).
Рис. 1.1. Функції антикризового управління [18]
Мета антикризового управління полягає не тільки в ліквідації зовнішніх ознак та недопущенні подальшого поглиблення кризи, але й у відновленні здатності підприємства як мікроекономічної системи до самоорганізації. Головним в організації процесу антикризового управління є дотримання таких принципів [1]:
) цілеспрямованості;
) послідовності розв'язання проблем;
) своєчасності прийняття управлінських рішень;
) гнучкості, маневреності;
) оцінки позитивних та негативних наслідків рішень.
Що стосується особливостей притаманних антикризовому управлінню, то серед найбільш поширених доцільно виділити такі:
диверсифікованість управління;
посилення інтеграційних процесів;
переважаюча роль оперативного планування;
високий рівень юридичної та соціальної відповідальності;
схильність до неформальних методів управління;
присутність постійних інновацій;
високий рівень невизначеності;
зниження рівня керованості;
терміновість реагування на зміни у середовищі функціонування;
максимальна реалізація внутрішнього потенціалу тощо [14].
Високий ризик виникнення і розвитку кризи в процесі діяльності будь-якого підприємства зумовлює необхідність здійснення спеціалізованого антикризового управління. Потреба в підготовці сучасних кризис-менеджерів для підприємств України вкрай необхідне завдання. Криза керівництва підприємствами спричинила, поряд з іншими факторами, кризу цілих перспективних та стратегічно важливих галузей господарства. Потрібні «нові» знання, «нові» люди, «новий» - економічний тип мислення. Управляти змінами зможуть лише професіонали-менеджери.
