Сутність системи управління підприємством

Управлінська діяльність передбачає виконання певних функцій. Функції менеджменту - це види управлінської діяльності, які забезпечують формування способів управлінського впливу. Кожна функція націлена на вирішення специфічних і складних проблем, з якими стикається організація у своїй діяльності. На сьогодні в теорії управління існують досить великі розбіжності у визначенні функцій, їх диференціації та класифікації. Найчастіше в основу класифікації кладеться ступінь прояву тієї чи іншої функції в управлінській діяльності. За цією ознакою виділяють загальні та часткові (окремі) функції. До загальних відносять функції прогнозування, планування, організації, мотивації, контролю і координування (регулювання). Загальні функції визначають тільки вид управлінської діяльності незалежно від місця його виникнення. Вони властиві управлінню будь-якою організацією і будь-яким процесом в організації і у своїй сукупності складають управлінський цикл [14]:

прийняття управлінського рішення;

реалізація прийнятого рішення;

контроль за реалізацією рішення.

Окремими функціями менеджменту визначаються види діяльності, що обумовлені горизонтальним розподілом управлінської праці в організаціях і відображають їх специфічні особливості. До таких функцій відносять управління інноваціями, виробництвом, фінансами, маркетинговою діяльністю, персоналом та ін.

Поділ функцій на загальні та конкретні є умовним, оскільки в дійсності вони не існують відокремлено, а тісно переплітаються, взаємно проникаючи і доповнюючи одна одну. При цьому загальні функції існують в кожній конкретній функції.

Зокрема, пристосування виробництва до вимог і попиту ринку вимагає виконання функції маркетингу; в межах якої вирішується завдання визначення основних напрямків і пропорцій розвитку виробництва (функція планування); завдання налагоджування організаційних стосунків між різними підрозділами для реалізації управлінських рішень і досягнення запланованих результатів (функція організовування); завдання визначення ходу реалізації управлінських рішень (функції контролювання і регулювання). Зміст кожної загальної функції визначається специфікою завдань, які вирішуються в межах відповідної конкретної функції.

В процесі виконання функцій менеджерам доводиться приймати велику кількість рішень, здійснюючи планування, організовуючи роботу, мотивуючи працівників, яким доручається виконання роботи, контролюючи та координуючи їх дії. Так, плануючи майбутню діяльність, менеджери визначають її цілі, способи їх реалізації та ресурси, необхідні для їх досягнення. У процесі організування діяльності приймаються рішення щодо організаційної структури, організації виробничого процесу, розподілу робіт серед виконавців та забезпечення їх виконання необхідними засобами тощо. Контролювання передбачає прийняття рішень щодо вибору системи контролю (масштабів, періодичності, форм контролю), аналізу отриманої інформації та здійснення коригуючих дій. Отже, в основі процесу управління лежить прийняття управлінських рішень. Початковий імпульс для прийняття рішення дає інформація про стан параметрів об'єкту управління. Інформація надходить завдяки налагодженим комунікаційним процесам.

Процес прийняття управлінських рішень відбувається циклічно. Він починається із виявлення невідповідності параметрів плановим завданням і закінчується прийняттям і реалізацією рішень, які повинні ці відхилення ліквідувати [34, С.92].

Управлінський процес - це комплекс взаємопов'язаних операцій, що виконуються у певній послідовності і спрямовані на розв'язання конкретних проблем та досягнення поставлених цілей.

В центрі цієї діяльності знаходяться три елементи процесу управління: проблема, її вирішення та люди, що беруть участь у процесі на всіх його етапах. Розглянемо їх детальніше.

Проблема - це розрив між бажаним станом (насамперед цілями) об'єкта управління і його фактичним станом. Вирішення проблеми - засіб подолання такого розриву, вибір одного з багатьох напрямків дій, що дозволяють перейти від фактичного стану до бажаного.

Найважливіше питання управлінської практики полягає в тому, як організація може виявляти свої проблеми і як вона їх може вирішувати. Кожне господарське рішення повинно бути націлене на якусь проблему, а правильне її рішення - це таке рішення, що дає максимум вигод для організації.

Рішення - це творчий процес вибору однієї або декількох альтернатив із множинності можливих варіантів (планів) дій, спрямованих на досягнення поставлених цілей.

Рішенням визначається:

хто і що має здійснити;

в які строки;

з якими затратами праці і коштів;

в якому порядку;

при якому розподілі обов'язків, прав і відповідальності;

за якої організації контролю;