Інформація як основа управління
На всіх етапах прийняття управлінських рішень, цей процес будується на певному обсязі необхідної інформації.
У ринковій економіці незалежні, самостійні виробники товарів і послуг, а також усі ті, хто забезпечує безперервність циклу «наука - техніка - виробництво - збут - споживання» не зможуть успішно діяти на ринку, не маючи інформації. Підприємцеві потрібна інформація про інших виробників, про можливих споживачів, про постачальників сировини, технології, про ціни, про положення на товарних ринках і ринках капіталу, про ситуації в діловому житті, про загальну економічну і політичну кон'юнктуру не тільки в власній країні, але і в усім світі, про довгострокові тенденції розвитку економіки, перспективи розвитку науки і техніки і можливі результати, про правові умови господарювання і т.п. У зв'язку з цим доцільно проаналізувати інформаційний ринок, значна частина послуг якого відноситься до сфери ділової інформації [1, С.49].
У розвитих країнах значна частина інформаційної діяльності протягом останніх двох десятиліть залучена в ринкові відносини і виступає в якості одного з найважливіших елементів ринкової інфраструктури по обслуговуванню, реалізації і розвиту ринкових відносин, а також як самостійний спеціалізований сектор ринку, на якому пропонуються особливі продукти і послуги.
Сучасний інформаційний ринок включає три взаємодіючих області: - інформацію; - електронні угоди; - електронні комунікації [10, С.125].
В області електронних угод ринок інформації виступає безпосереднім елементом ринкової інфраструктури, область електронної комунікації знаходиться на стику з галуззю зв'язку, а інформація, відноситься до нематеріального виробництва.
На ринку електронних комунікацій можна виділити різні системи сучасних засобів зв'язку і людського спілкування: мережі передачі даних, електронну пошту, телеконференції, електронні дошки оголошень і бюлетені, мережі і системи вилученого діалогового доступу до баз даних і т.п.
На світовому ринку інформації прийнято розрізняти наступні основні сектори, що також характерні і для України:
Сектор ділової інформації;
Сектор інформації для фахівців;
Сектор масової, споживчої інформації, .
Підприємцеві потрібна інформація з усіх 3-х секторів, але успіх його діяльності визначається насамперед своєчасним використанням ділової інформації.
Сучасний інформаційний ринок по характеру даних можна розділити на кілька основних секторів:
Сектор ділової інформації представлений такими видами і джерелами, як:
біржова і фінансова інформація - інформація про котирування цінних паперів, валютні курси, дисконтні ставки, ринки товарів і капіталів, інвестиції, ціни. Джерелами такої інформації є біржі й обслуговуючі їх спеціальні служби біржової і фінансової інформації. Головним фактором, що забезпечує комерційну цінність такої інформації, є її повнота, точність і оперативність.
Економічна і статистична інформація - числова економічна, демографічна і соціальна інформація. Надається органами управління економікою і службами статистики (державними і недержавними) у виді динамічних рядів, звітів, оцінок, прогнозів і т.п. Поряд з такими факторами, що забезпечують комерційну цінність інформації, як повнота, точність і оперативність, особливе значення має приступність (не засекреченість) її споживачеві.
