Міжнародна комунікаційна політика в сфері високих технологій авіабудування
Україна цей період пережила з меншими потрясіннями і тому більш лояльно відноситься до допуску недержавних банків у сферу ВТС. До того ж категорична рекомендованість у виборі фінансового партнера не цікава ні самим підприємствам, ні спецекспортерам. Спецекспортери вправі самостійно визначати банки по обслуговуванню конкретних комерційних контрактів. Зрозуміло, при цьому вони орієнтуються на побажання підприємств про те, який на їхню думку банк повинний обслуговувати той чи інший контракт. Ратують звичайно за банк, що уже якось проінвестував виробництво, для того, щоб замкнути відповідальність при погашенні кредитних засобів. Що стосується контрактів, що підписані в рамках міжурядових угод, то в тому випадку вибір банку є прерогативою уряду.
На тлі традиційного інтересу банків до закордонних контрактів, що реалізують українські підприємства ОПК чи самостійно через спецекспортеров, останні два роки в Україні характеризуються обережним інтересом банківських структур до національних інноваційних проектів, що реалізуються в основному у високотехнологічних галузях промисловості й ОПК. Так, наприкінці 2008 р. Міністерством промислової політики був визначений список перспективних інноваційних проектів, серед яких вагоме місце належить проектам в області авіабудування.
За даними агентства Defense Express, у цілому близько 450 млн. грн. виділять у 2009 р. українські комерційні банки національним авіабудівельним підприємствам під реалізацію довгострокових проектів. Ряд вітчизняних банків будуть фінансувати виробничі проекти Харківського державного авіаційного виробничого підприємства, ВАТ «Мотор Січ», ЗМКБ «Прогрес» і деяких інших. Один з комерційних банків України виділив кредит у 240 млн. грн. державному підприємству «Харківський машинобудівний завод «ФЕД», що спеціалізується на виробництві інтегральних гідроприводів, що паливно-регулює апаратури, електроприводних насосних станцій, гідроблоків для нестатків авіакосмічної промисловості і машинобудування. Запорізьке ВАТ «Мотор Сич» і ЗМКБ «Прогрес» одержить 80 млн. грн. для запуску в серійне виробництво авіадвигунів нового покоління, таких як АИ-450, АИ-222, ВК-1500, ВК-2500 і ін. Київський державний авіазавод «Авіант» вів переговори з Першим українським міжнародним банком про надання кредиту на виготовлення п'яти регіональних літаків Ту-334, серійне виробництво яких наприкінці листопада почато на цьому підприємстві. Кредитну лінію для інвестиційного проекту вартістю 135 млн. грн. по виробництву і серійному випуску літаків Ан-140, Ан-74ТК-300 і Ан-74ТК-ЗООУТ для Харківського державного авіаційного виробничого підприємства відкрив Промінвестбанк. При цьому за рахунок рефінансування Національного банку України з цієї суми планується одержати 121,5 млн грн, а сам проект зареєстрований як інноваційний. Крім Промінвестбанку, роботу в рамках інноваційних проектів також здійснював і банк «Аваль».
У той же час, якщо за рубежем банки бороли б за участь у таких проектах, в Україні вони не можуть домовитися про процентні ставки. На думку держсекретаря Мінпромполітики, банки поки не бажають вплутуватися в довгострокові проекти і не розуміють, що в такий спосіб вони б одержали той чи інший ринок на довгострокову перспективу. Він також вважає, що в перелік інноваційних проектів потрапила лише серійна продукція машинобудування, що має гарні перспективи.
Державне інформагентство Укрінформ, посилаючись на думки експертів авіаційної галузі, відзначало, що відсотки, що вимагають комерційні банки за надані кредити, для більшості українських авіапідприємств сьогодні непосильні. Незважаючи на рекомендації НБУ банківським організаціям не перевищувати кредитну ставку більш 8%, ті найчастіше піднімають її до 14–18%. Це, вважають вони, ще довго буде стримувати розвиток національної авіапромисловості.
Для підприємств ОПК процентна ставка, поряд з умовами погашення кредиту, є, мабуть, основним фактором, що визначає приступність кредитів, тобто можливість користатися кредитними ресурсами банків. У традиційному процесі одержання кредитів, природно, є присутнім елемент торгу. Позичальник прагне одержати «дешевий» кредит. Банк зацікавлений здійснити подібну операцію з максимальною гарантією зворотності кредиту. При цьому керівництво підприємств і «оборонщики» традиційно переконані, що банки витрушують із кредиторів душу і вуж занадто перестраховуються.
Але вся гострота взаємин банкірів і промисловців особливо помітна на прикладі авіабудівельної і космічної галузі. Ці високотехнологічні напрямки – дуже капіталомісткий бізнес, і якщо поточний рівень забезпечення фінансовими ресурсами дозволить компаніям, що працюють у цих сегментах, виконувати існуючі контрактні зобов'язання сьогодні і протягом найближчого десятиліття, то для збереження своєї конкурентноздатності і передових позицій у галузі в більш віддаленій перспективі, компанії мають потребу в інвестиціях. Причому, у зв'язку з високою часткою НДВКР у структурі витрат компанії, для одержання віддачі через п'ять років, ці інвестиції необхідно здійснити вже сьогодні.
