Організаційні структури управління, їх компоненти

Вимоги до організаційних структур управління. Організаційна структура управління – це складна підпорядкованість взаємопов’язаних організаційних одиниць або ланок системи, які забезпечують оптимальну реалізацію управлінських функцій та їх ефективність.

Організаційні структури повинні відповідати вимогам:

· оптимальність – мінімально необхідна кількість зв’язків між органами управління;

· оперативність, гнучкість – здатність швидко реагувати на зміни у зовнішньому та внутрішньому середовищах;

· надійність – гармонія достовірності передачі інформації, безперебійного функціонування;

· простота, економічність – мінімальні втрати на управління, відсутність дублювання та паралелізму в роботі;

· спеціалізація – зосередженість окремих працівників на виконанні заданих функцій управління;

· незалежність від конкретних осіб – вимога пристосувати організацію до особливостей працівників, які є в наявності, будувати її як інструмент для досягнення цілей організації.

Компоненти організаційної структури.

Компонентами організаційної структури є ланки та рівні управління. Ланка в організації – це структурно відокремлений елемент , наділений конкретними функціями керівництва, повноваженнями та відповідальністю.

Рівень управління – це сукупність визначених ланок, які вказують на послідовність вертикальної підпорядкованості даних ланцюгів іншими.

Історично склалося, що в цих галузях науки і сфери господарювання існують певні типи та види організаційної структури управління складними системами:

Охарактеризуємо різні структури управління.

Лінійна структура управління. У лінійній структурі управління кожний підлеглий має лише одного керівника, від якого він отримує команди за всіма питаннями виробничої або іншої діяльності.

Для загальноосвітньої школи властива лінійна структура управління.

Переваги лінійної структури:

· чіткість і простота взаємовідповідності;

· оперативність підготовки та реалізації управлінських рішень;

· відсутність паралелізму в роботі;

· надійний контроль.

Недоліки:

· обмеження ініціативи виконавців;

· значний обсяг інформації, яка передається від одного рівня до іншого;

· керівник повинен бути універсальним спеціалістом, здатним виконувати багато функцій, які вимагають спеціальних знань.

Функціональна структура управління. Функціональною структурою називають традиційною, або класичною, тому що це перша структура, яка була вивчена і розроблена. Створення функціональної структури вимагає угрупування персоналу за завданнями, які вони виконують.

Переваги функціональної структури:

· стимулює ділову та професійну спеціалізацію;

· чіткість диференціації функцій окремих підрозділів, яка б вимагала дублювання, паралелізм, збіг видів управлінської діяльності;

· чутливість до нових явищ та здатність до оперативної перебудови.

Недоліки:

· підрозділи можуть бути більш зацікавленими в реалізації умінь та завдань своїх підрозділів, ніж спільних цілей усієї організації;

· знижується оперативність роботи органів управління;

· ланцюг команд від керівника до безпосереднього виконавця стає досить довгим.

Щоб усунути недоліки лінійного та функціонального управління було розроблено лінійно-функціональну структуру управління.

Лінійно-функціональна структура управління

Переваги лінійно-функціональної структури управління:

· дозволяє організовувати управління за лінійною схемою (керівник вищого рівня – керівник нижчого рівня – виконавець);

· функціональні підрозділи надають методичну допомогу, готують інформацію, виконують різні управлінські завдання для відповідних лінійних керівників.

Недоліки:

· синтез лінійного та функціонального управління може затягувати строки підготовки управлінських рішень;

· інформаційне перенавантаження керівників вищих рівнів управління;

· захоплення функціональних ланок вказівками та розпорядженнями, збільшення їх кількості, що призводить до переобтяження виконавців.