Розрахунок показників діяльності та оптимізація структури капіталу фірми
Як видно з приведених даних у таблиці 2.10, мінімальна середньозважена вартість капіталу могла бути досягнута при співвідношенні власного і залученого капіталу в пропорції 50% : 50%. Така структура капіталу дозволить максимізувати реальну ринкову вартість підприємства (при інших рівних умовах).
Оптимізація структури капіталу за критерієм мінімізації рівня фінансових ризиків.
Цей метод оптимізації структури капіталу пов’язаний з процесом диференційованого вибору джерел фінансування різних складових частин активів підприємства. З цією метою всі активи створюваного підприємства «Starbucks Coffee Company» були поділені на такі три групи:
необоротні активи;
постійна частина оборотних активів;
змінна частина оборотних активів.
Існує три принципових підходи до фінансування різних груп активів підприємства:
Консервативний - перевага надається власним джерелам фінансування;
Поміркований або компромісний підхід - співвідношення джерел фінансування коливається в межах 50% : 50%;
Агресивний - перевага надається залученим джерелам фінансування.
В залежності від ставлення до фінансових ризиків керівництво вибирає один з варіантів фінансування активів.
У випадку з «Starbucks Coffee Company» керівництво обрало перший підхід і розрахувало, при якому співвідношенні власного і позиченого капіталу можна мінімізувати ризики, враховуючи такі дані:
· планова середньорічна вартість необоротних активів - 240 000 тис. грн.;
· з загальної вартості оборотних активів постійна їх частина - 15 000 тис. грн.;
· максимальна додаткова потреба в оборотних активах в період сезонності виробництва (6 міс.) - 10 000 тис. грн.
Визначимо, що при консервативному підході до фінансування активів власний капітал моє складати:
240 000 + 15 000 + 10 000 / 2 = 260 000 тис. грн.
залучений капітал має становити:
10 000 / 2 = 5 000 тис. грн.
Відповідно структура капіталу, що мінімізує рівень фінансових ризиків, буде становити:
· власний капітал - 260 000 / 265 000 = 98,1 %;
· залучений капітал - 5 000 / 265 000 = 1,9 %.
Кінцеве рішення дозволить сформувати на 2013 рік показник “цільової структури капіталу”, у відповідністю з яким буде здійснюватися формування капіталу на підприємстві шляхом залучення фінансових коштів з відповідних джерел.
Висновки
На підставі вищесказаного можна зробити висновок, що вихід з кризи пов'язаний з усуненням причин, що викликали його, а сам процес планування цього виходу можна назвати стратегією і тактикою в антикризовому управлінні.
Отже, для підприємства будь-якої форми власності та будь-яких масштабів господарської діяльності суттєво управління господарською діяльністю, визначення стратегії, а так само планування. Основні складові управління розвитком підприємства - це формування бачення, виявлення цілей і задач, визначення стратегії, розробка планів розвитку, встановлення відповідного лідерства.
Управління в кризовій ситуації можна визначити як процес роботи під тиском обставин таким чином, що дозволить керівникам аналізувати, планувати, організовувати, направляти і контролювати ряд взаємозалежних операцій при прийнятті швидких і раціональних рішень з невідкладних проблем, що виникли перед фірмою.
Антикризове управління - це управління, яке спрямовано на передбачення небезпеки кризи, аналіз її симптомів і усунення загроз появи кризових ситуацій, а в разі їх появи - аналіз і прийняття швидких заходів ліквідаційного характеру з найменшими втратами та негативними наслідками. Велике значення при цьому має використання факторів кризи для наступного розвитку підприємства.
Суть антикризового управління виражається в таких положеннях:
- кризи можна передбачати, очікувати і викликати;
- кризи у визначеній мірі можна прискорювати, випереджати, відсувати;
- до криз можна і необхідно готуватися;
- кризи можна пом'якшувати;
- управління в умовах кризи вимагає особливих підходів, спеціальних знань, досвіду і мистецтва;
- кризові процеси можуть бути до визначеної межі керованими;
- управління процесами виходу з кризи здатне прискорювати ці процеси і мінімізувати їхні наслідки.
Стратегічні заходи антикризового управління полягають у:
- аналізі й оцінці виробничого потенціалу, виробничих програм, політики доходів та інвестицій;
