Характеристика комплексу підсистем підприємства

Згідно із зазначеною ресурсною концепцією, підприємство розглядається як система ресурсів, що вступають до взаємодії та обумовлюють досягнуті результати. Але найбільш складною проблемою, що виникає при визначенні підприємства як системи та об’єкта стратегічного управління в аспекті досягнення міцного конкурентного статусу, є проблема визначення структурних елементів підприємства, сукупність та взаємодія яких створюють об’єктивні передумови для формування цілей, з одного боку, та для забезпечення підприємству довгострокового перебування на ринку з іншого.

Розглянемо ці проблеми більш детально.

Ресурсна структура підприємства з позицій стратегічного менеджменту та визначення конкурентного статусу (КС) традиційно включає:

технічні ресурси: особливості виробничо-торговельного обладнання, основних фондів, допоміжних матеріалів та інше;

технологічні ресурси: динамічність методів технології продажу, наявність конкурентоздатних ідей, маркетингові ноу-хау тощо;

кадрові ресурси: кваліфікація робітників та службовців, їх адаптаційна здатність до змін в цілях та завданнях підприємства;

просторові ресурси: характер торговельних приміщень, території підприємства, комунікацій, можливості просторового розширення;

ресурси організаційної структури системи управління: характер та гнучкість системи управління, швидкість проходження управляючих дій та інше;

інформаційні ресурси: характер наявної інформації про внутрішнє та зовнішнє середовище, макро- та мікросередовище фірми, основних конкурентів і т.д.;

фінансові ресурси: стан активів, наявність кредитних ліній та інше.

Деякі дослідники до ресурсів підприємства відносять також час, підкреслюючи невідтворюваність цього ресурсу.

Кожен з вказаних ресурсів, які в сукупності визначають систему ресурсів підприємства, являє собою конкретизовані можливості досягнення цілей підприємства. Це означає, що маючи в своєму розпорядженні ті чи інші ресурси, підприємство здатне чи не здатне забезпечити необхідний конкурентний статус, бажаний рівень якого формується через систему стратегічних цілей.

Як відомо, наслідком взаємодії всіх складових систем ресурсів підприємства є так званий ефект цілісності, його ще називають синергетичним ефектом. Тобто одержується нова якість, якою кожний з ресурсів окремо не володіє. Кожний з ресурсів не може проявити в повній мірі своїх властивостей, не вступаючи у взаємодію з іншими. Працюючи над поліпшенням пропорцій і підтриманням збалансованості видів ресурсів, що використовуються, підприємство збільшує свої можливості, організованість. Саме в цьому і полягає сутність комплексного (системного) підходу до визначення потенційних ресурсних можливостей підприємства.

До названої системи ресурсів необхідно додати підприємницьку здатність людей, що очолюють організацію. Це особливий вид ресурсу, який приводить в рух всі інші ресурси. До речі, Б. Карлоф [28] визначає підприємництво як здатність бачити ресурсні та стратегічні можливості розвитку.

Оскільки ми розглядаємо підприємство як об’єкт стратегічного менеджменту, нас, в першу чергу, повинна цікавити відповідь на питання, якими ресурсними можливостями повинне володіти підприємство в перспективі, щоб забезпечити високу конкурентоздатність.

Характерні ознаки, по яким слід виділяти структурні елементи підприємства для стратегічного менеджменту, і оцінки конкурентоздатності підприємства повинні виступати не формальні ознаки торговельно-виробничого апарату підприємства, а такі, які дозволяють “розкласти” підприємство на елементи, сукупність та взаємодія яких розкривають потенційні можливості підприємства у забезпеченні високого конкурентного статусу та, як наслідок, досягнення стратегічних цілей.

Поняття "система ресурсів підприємства" є вихідним для визначення його потенційних можливостей. При цьому доводиться, що орієнтуючись переважно на традиційну класифікацію ресурсів, а також намагання їх відобразити, скажімо, у грошовій формі або у якійсь системі фізичних вимірів неможливо вирішити в достатньо повній мірі проблему оцінки потенціалу підприємства як визначальника його конкурентного статусу.

В умовах ринку, які характеризуються нестабільністю цілей підприємства, що викликано нестабільністю попиту та пропозиції, мінливістю цін на товари та фактори виробництва, змінами в конкурентному середовищі та іншими макро- і мікроекономічними чинниками, визначити за допомогою традиційного ресурсного підходу потенційні можливості та конкурентний статус підприємства у довготерміновій перспективі вельми проблематично. Але без характеристики власного потенціалу неможливо ні висувати перспективні цілі підприємства, ні виробити оптимальну стратегію у їх досягненні. А, як відомо, здатність підприємства досягти сформованих цілей і є основною характеристикою його конкурентоспроможності. Відмітимо, що поняття ’’потенціал’’ тісно пов’язано з характером цілей. Для одних цілей існуючий потенціал підприємства буде високим (чи достатнім), для інших - низьким. Аналогічно визначається і конкурентоздатність.