Характеристика комплексу підсистем підприємства

Таким чином, основним принципом визначення конкурентного статусу підприємства та його конкурентоздатності є оцінка можливостей підприємства у досягненні ним стратегічних цілей. Не тільки наявність ресурсів визначає конкурентоздатність, а можливості їх ефективного використання у тих чи інших напрямках діяльності підприємства для формування стійких конкурентних переваг і досягненні стратегічних цілей. Назвемо такі можливості стратегічними можливостями (здатностями) підприємства (СМП). У сукупності із системою ресурсів організації вони становлять стратегічний потенціал підприємства (СПП).

Перш ніж систематизувати стратегічні можливості підприємства, розділимо їх на два класи. До першого класу відносяться СМП, які відображають потенційні можливості підприємства в оцінці впливу зовнішнього середовища; до другого - СМП, які відображають потенційні можливості підприємства до внутрішніх змін під тиском ринкових реалій.

До першого класу СМП відносяться:

здатність підприємства до макроекономічного аналізу ситуації на ринку в регіоні, країні і, в залежності від розміру бізнесу, за її межами;

здатність до своєчасного виявлення актуальних проблем та запитів потенційних клієнтів;

здатність до аналізу економічної кон’юнктури ринку товарів та послуг, що дозволяє ефективно, своєчасно та якісно задовольняти виявлені потреби та запити клієнтів;

здатність до аналізу економічної кон’юнктури, факторів виробництва, а також до аналізу діяльності груп стратегічного впливу;

здатність до висування конкурентоздатних ідей в сфері організації торговельного обслуговування;

здатність до реалізації конкурентоздатних ідей в процесі просування товарів і послуг на ринок та післяпродажного обслуговування;

здатність до забезпечення незалежності фірми від зміни кон’юнктури ринку, факторів виробництва, фінансових ринків за рахунок зовнішньої гнучкості;

здатність до підтримки конкурентного статусу фірми за рахунок управління стратегічними зонами господарювання.

До речі, відомий вітчизняний дослідник В.І. Щелкунов цю групу стратегічних можливостей систематизував у так званий потенціал відносин (стійких зв’язків) із зовнішнім середовищем, який він визначає як велику кількість стійких зв’язків, що сформовані в результаті функціонування організації у зовнішньому середовищі.

До другого класу стратегічних можливостей підприємства відносяться:

здатність забезпечити внутрішню гнучкість підприємства за рахунок наділення торговельно-виробничого процесу адаптивними та технологічними засобами;

здатність забезпечити внутрішню гнучкість підприємства за рахунок кадрового потенціалу;

здатність забезпечити рівень конкурентоздатності товару (асортименту) та послугам, які необхідні для забезпечення лідерства в наявних та перспективних сегментах ринку;

здатність забезпечити асортимент товарів та послуг в обсягах, які відповідають потенційному попиту на них на цільових сегментах ринку з урахуванням конкурентного статусу фірми та запланованої частки ринку;

здатність забезпечити високу ефективність функціонування підприємства за рахунок раціонального використання інвестиційних можливостей фірми;

здатність забезпечити ефективну розробку та реалізацію стратегічної програми технічного, економічного, та соціального розвитку.

Перераховані стратегічні можливості підприємства не претендують на вичерпну повноту. Вони можуть бути доповнені та конкретизовані відносно кожної ринкової ситуації. Але навіть цей перелік можливостей, якими повинна володіти фірма, показує, наскільки складна проблема виживання та утримання конкурентних позицій на ринку.

Зазначені стратегічні можливості можуть бути зведені у своєрідну ’’матрицю стратегічних ресурсів фірми’’, в якій реалізована ресурсна концепція ’’підприємства - системи’’ (табл.1.1.). Матриця характеризує не тільки існуючий стан фірми, але і дозволяє конкретизувати напрямки розробки стратегічних цілей.

У графі матриці можуть бути представлені відповідні вербальні характеристики, але можуть бути використані і різного роду кількісні показники. Це дозволить або в якісній, або в кількісній формі оцінити як існуючий, так і необхідний для виживання у довгостроковому періоді стратегічний потенціал підприємства.

Тож, стратегічний потенціал підприємства під таким кутом зору являє собою систему взаємопов’язаних елементів системи ресурсів фірми, які повинні бути так розподілені між напрямками досягнення стратегічних цілей, щоб цей процес здійснювався з мінімальними витратами за означений термін. Виходячи з цього, однією з найважливіших цілей стратегічного управління є раціональний розподіл обмежених ресурсів підприємства між складовими його потенціалу. Тобто необхідно визначити, куди вигідніше спрямувати ресурси, в розвиток яких можливостей підприємства, щоб забезпечити високий рівень конкурентних переваг.