Вітчизняний та зарубіжний досвід запровадження елементів соціальної відповідальності в організаціях
Для багатьох підприємств актуальною є проблема налагодження ефективного співробітництва керівника із заступником, коло обов'язків і повноваження якого дуже часто чітко не визначені, він не має достатньої самостійності в роботі. Не без сарказму заступників іноді називають "чиновниками для особливих доручень" [48, с. 104].
Для досягнення атмосфери продуктивного співробітництва краще, щоб керівник сам підбирав собі заступника із числа молодших і менш досвідчених працівників, якому б повністю довіряв, а при необхідності передавав свої повноваження. В процесі роботи керівник повинен чітко визначити права і обов'язки заступника, систематично ознайомлювати заступника із своїми планами, із поступаючою інформацією і вимогами вищого керівництва.
Для того, щоб заступник міг успішно виконувати свої функціональні обов'язки, слід рідше втручатись в його роботу, уважно підходити до його пропозицій, публічно підкреслювати довіру і пошану до нього, проявляти турботу про умови праці, відпочинку і побуту.
Ринковий механізм господарювання накладає відбиток на усі сторони суспільного життя, включаючи етику взаємовідносин.
Особливістю етики ринкових відносин є те, що ґрунтується вона не на якихось ідеалах, ідеологічних постулатах чи структурах, а на відповідальності за ближнього і за самого себе. Розумне поєднання механізму "власного інтересу" і відповідальності в країнах з ринковою економікою є тим стрижнем, на якому будуються нормальні взаємовідносини підприємців, що мають етичний характер. Спроби узгодити щастя окремої особи з інтересами суспільства знаходимо ще в працях Сократа.
Цікавий досвід спілкування керівництва з підлеглими є на деяких підприємствах Сінгапуру - невеличкої держави Південно-Східної Азії (населення 2,7 млн. чол.). Тут між керівниками і трудовим колективом підписуються своєрідні "договори ввічливості". За умовами такого договору, якщо керівник підвищить голос на підлеглого чи образить його, то платить штраф 50 дол., а якщо підлеглий починає "повчати шефа", то йому зразу ж вкажуть на двері [35, с. 60].
В спеціальній літературі часто робляться посилання на так звану "формулу виживання":
Т рек. + Т рел. + Т кат.
К виж.= -------------- , (1.1)
Т доби - Т сну,
де К виж. - коефіцієнт виживання;
Т рек. - час рекреації, що використовується індивідом на забезпечення м'язової активності, перебування на свіжому повітрі, раціональне харчування;
Т рел. - час релаксації, коли знімається нервове навантаження, "вводяться" позитивні емоції;
Т кат. - час катарсису, упродовж якого відчувається моральне піднесення;
Т доби - Т сну - час доби мінус час сну.
Із цієї емпіричної формули видно, що коефіцієнт виживання (К виж.) буде зростати із збільшенням чисельника (часу на рекреацію, релаксацію і катарсис) і зменшенням (доведенням до оптимального) знаменника - часу продуктивної діяльності. Зрозуміло, що тут повинна бути прийнятна межа.
Хоча у світі діють деякі загальноприйняті етичні норми, все ж вони мають відмінності у різних країнах.
Заради одержання прибутку іноді корпорації замовчують відомості про шкідливість своєї продукції для здоров'я споживачів або ж в рекламному оголошенні перебільшують корисність, намагаються економити кошти на здійснення заходів щодо безпеки праці тощо.
Найбільш поширені порушення етичних норм з боку керівників - це домагання різних пільг, використання ними і членами їх сімей службового транспорту в особистих цілях, прийняття родичів на відповідальні посади і необґрунтоване просування їх по службі.
Враховуючи недостатній досвід підприємницької діяльності в нашій країні, доцільно розробити етичні нормативи стосовно бізнесу, щоб було зрозуміло, що слід називати, наприклад, хабаром, а що подарунком. З цього приводу для сенаторів та інших чиновників США розроблені чіткі нормативи.
Кризова ситуація в економіці не може бути виправданням того факту, що в Україні поки що не надається належної уваги вихованню етичної поведінки кадрів. Мабуть, було б доцільно розробити і ввести для оцінки окремих людей і організацій певні показники етичності поведінки.
Матеріальний добробут, якого вже досягнуто у багатьох країнах (до чого прагне Україна), робить актуальною моральну проблему дотримання міри в усьому. Бо мораль означає свідому згоду на обмеження, коли це вважається доцільним [54, с. 52].
