Сутність і основні напрямки наукової організації праці керівників готельних підприємств

Вперше визначення наукової організації праці (НОП) на теренах колишнього СРСР дала Друга Всесоюзна конференція з НОП у 1924 році: «НОП треба розуміти, як процес внесення в існуючу організацію праці добутих наукою та практикою вдосконалень, що підвищують загальну продуктивність праці» [56, c. 178].

Це визначення було уточнене і доповнене на Всесоюзній нараді з організації праці у 1967 році, яка, до речі, було зафіксоване у державному стандарті: «Наукова організація праці - це така її організація, яка базується на досягненнях науки та передовому досвіді, систематично впроваджуваних у виробництво, що дозволяє найкращим способом поєднати техніку і людей у єдиному виробничому процесі, забезпечує найбільш ефективне використання матеріальних і трудових ресурсів, безперервне підвищення продуктивності праці, сприяє збереженню здоров'я людини і поступовому перетворенню праці в першу життєву потребу людини» [59, c. 137].

Наукова організація праці (НОП) - це система організації трудових процесів на основі широкого використання досягнень науки та кращого досвіду з метою підвищення ефективності виробництва, зростання продуктивності праці, поліпшення якості роботи. Цей термін з'явився в 60-х роках і тлумачився як раціоналізація праці управлінських працівників. Упровадження наукової організації праці вимагало розробки відповідних документів (правил, положень, схем, нормативів тощо), які б упорядковували цю діяльність, тобто регламентували управлінську працю [46, с. 216]

Наукова організація праці має вирішувати три основні взаємопов'язані групи проблем: економічні, соціальні, психофізіологічні (рис. 1.2.1) [56, с. 179].

Впровадження наукової організації праці, спрямоване, наприклад, на вирішення економічних проблем, дає можливість підвищувати продуктивність праці, економити живу працю, що витрачається при виконанні трудових операцій; якомога ефективніше добирати матеріальні та трудові ресурси; використовувати найпрогресивніші методи і прийоми праці, скорочувати або повністю ліквідовувати витрати робочого часу; створювати сприятливі умови для праці; підвищувати рівень нормування й обліку праці.

Впровадження наукової організації праці, спрямоване на вирішення соціальних проблем, дає можливість: сприяти всебічному розвитку людини у процесі праці, розвивати у неї ініціативу та творчість; виховувати у людини свідоме ставлення до праці; підвищувати освітній рівень і ділову кваліфікацію; перетворювати працю в найпершу життєву потребу.

Рис. 1.2.1 Основні завдання наукової організації праці менеджера

Впровадження наукової організації праці, спрямоване на вирішення психофізіологічних проблем, дає можливість забезпечувати умови для збереження у процесі праці здоров'я, стійкої працездатності людини, полегшувати її працю, підвищувати її змістовність та цікавість. Усі ці проблеми тісно пов’язані між собою [8, с. 26]. Із поданого вище можемо зробити висновки, що наукова організація праці - це багатоскладова, багатофакторна система комплексних заходів, яка об'єднує економічні, соціальні, інженерні, технічні, організаційні, господарські, психофізіологічні заходи, науково обґрунтовані та практично перевірені, з метою підвищення ефективності праці [53, c. 287]

Розрізняють поняття «суспільна організація праці» та «організація праці».

Суспільна організація праці має такі основні елементи:

ü відтворення робочої сили;

ü форми та методи залучення людей до праці;

ü розподіл суспільного продукту;

ü кооперація праці в масштабах держави (регіону, області).

Організація праці на рівні підприємства - це приведення трудової діяльності людей до системи, що забезпечує досягнення максимально можливого корисного ефекту з урахуванням конкретних умов цієї діяльності та рівня відповідальності.

Зміст НОП за основними її напрямками[56, c. 145]:

ü розробка та впровадження раціональних форм розподілу і кооперації праці;

ü поліпшення організації добору, підготовки та підвищення кваліфікації кадрів;

ü удосконалення організації й обслуговування робочих місць;

ü удосконалення трудового процесу, впровадження передових прийомів та методів праці;

ü удосконалення нормування праці;

ü впровадження раціональних форм матеріального і морального стимулювання;

ü поліпшення умов праці;

ü зміцнення дисципліни праці та розвиток свідомого ставлення до неї.

Розглянемо ці складові детальніше.

. Розробка та впровадження раціональних форм розподілу і кооперації праці передбачає:

ü удосконалення технологічного і професійно-кваліфікаційного розподілу праці з урахуванням рівня сучасної техніки і технологій та культурно-технічного рівня працівників;

ü впровадження раціональних форм функціонального розподілу праці в основних та допоміжних процесах виробництва та управління ним;