Мотиваційна сфера особистості

У психологічних роботах часто можна зустріти поняття «мотиваційна сфера особистості». Поняття „мотиваційна сфера” у психологічній науці не тільки на сьогодні досить чітко не визначене, але і трактується по-різному. Дослідники даного напрямку відзначають, зокрема, недостатню розробленість уявлення про мотиваційну сферу у вітчизняній і закордонній науці, відсутність усеосяжної соціально-психологічної теорії мотивації поведінки людини, що досить обґрунтовано і переконливо охопила б коло основних проблем у цій сфері [29].

Під мотиваційною сферою особистості розуміють усю наявну у певної людини сукупність мотиваційних утворень: диспозицій (мотивів), потреб і цілей, атитюдів, поведінкових патернів, інтересів, на відміну від спрямованості особистості, що зв’язана з домінуючими потребами й інтересами [9].

В.В. Ковальов указує, що мотиваційну сферу як підструктуру особистості складають не стільки актуальні потреби й актуальні мотиви, скільки стійкі латентні мотиваційні утворення (спрямованість особистості, інтереси, мотиваційні установки, бажання), що він і багато інших авторів називають потенційними мотивами. Отже, мотиваційна сфера особистості сама є латентним утворенням, у якому конкретні мотиви як тимчасові функціональні утворення з’являються лише епізодично, постійно змінюючи один одного. Мотиваційна сфера особистості - складна система різнохарактерних мотивів, що відбивають різні сторони діяльності людини і її соціальні ролі [19].

З погляду розвиненості, її характеризують по широті, гнучкості та ієрархізованості [2].

Під широтою мотиваційної сфери розуміється якісна різноманітність мотиваційних чинників. Чим більше у людини різноманітних мотивів, потреб, інтересів і цілей, тим більше розвиненою є його мотиваційна сфера.

До такого розуміння широти мотиваційної сфери Є.П. Ільїн робить ряд уточнень. Він говорить, що навряд чи можна безпосередньо пов'язувати розвиток мотиваційної сфери людини з кількістю різноманітних потреб, що є у нього, схильностей, інтересів. Звичайно, погано, коли сфера інтересів людини дуже звужена і обмежена тільки одним - двома видами розваг, аспектами професійної діяльності і тому подібне (наприклад, захоплення тільки футболом і те лише в ролі «уболівальника»). Але навряд чи можна позитивно оцінити й іншу крайність, коли чоловік проявляє інтерес (вельми поверхневий) до всього, серйозно нічим не займаючись. Дилетантство і його пороки відомі, і пов'язувати з ним рівень розвитку мотиваційної сфери, прагнути до такого її розвитку навряд чи розумно [17].

Крім того, мотиваційну сферу як підструктуру особистості - по В. І. Ковальову - складають не стільки актуальні потреби і актуальні мотиви, скільки стійкі латентні мотиваційні утворення (спрямованість особистості, інтереси, мотиваційні установки, бажання), які він і багато інших авторів називають потенційними мотивами. Отже, мотиваційна сфера особистості сама є латентним утворенням, в якій конкретні мотиви як тимчасові функціональні утворення з'являються лише епізодично, постійно змінюючи один одного [19].

В.Т. Кондрашенко мотиваційну сферу особистості представляє у вигляді ряду пірамід взаємозалежних і взаємообумовлених мотивів. На вершині однієї піраміди може бути громадянський обов’язок, другої - кар’єра, третьої - розваги, пияцтво і т.ін. [33].