Мотивація професійної діяльності працівників ОВС
Одним з факторів, які впливають на процес стимулювання й підвищення активності в службово-трудових відносинах працівників органів внутрішніх справ, є професійна мотивація їхньої трудової поведінки. Виявлення професійних мотивів, урахування їхньої динаміки в процесі оволодіння професією, цілеспрямоване формування в ході навчально-виховної роботи дозволяє відбирати в органи внутрішніх справ кандидатів зі стійкою професійною мотивацією й зменшити тим самим матеріальні витрати на їхню підготовку, і, що не менш важливо, зменшити, якщо не виключити зовсім, пов’язані з цим моральні витрати; підвищити ефективність професійної підготовки й навчання, що є особливо важливим у зв'язку з постійним збільшенням обсягу необхідних знань і для більш швидкого включення в професійну діяльність; забезпечити більше швидке становлення фахівця, керівника, організатора; значною мірою забезпечити самостійне засвоєння людиною знань як протягом навчання в навчальному закладі, так і по його закінченню. Виявлення змісту й напрямків професійної мотивації дозволяє також правильно намітити шляхи її формування й зміцнення при навчанні у ВНЗ, а також під час адаптації випускника на робочому місці.
У психологічній літературі існують спроби аналізу й опису професійної мотивації співробітників органів внутрішніх справ, але підходи вчених відрізняються й залежать від того або іншого аспекту дослідження.
Мотивація праці, вказують П.В. Журавльов, С.О. Карташов, М.К. Маусов і Ю.Г. Одегов, це прагнення працівника задовольнити потреби за допомогою трудової діяльності. З їхнього погляду мотивація праці формується до початку професійної трудової діяльності шляхом засвоєння людиною цінностей і норм трудової моралі й етики, шляхом особистої участі в трудовій діяльності в межах сім'ї й школи. В.В. Травин і В.Я. Дятлів відзначають, що вся діяльність людини обумовлена реально існуючими потребами. Люди прагнуть або щось досягти або чогось уникнути. У вузькому значенні слова, мотивована діяльність - це вільними, обумовленими внутрішніми спонуканнями дії людини, спрямовані на досягнення своїх цілей, реалізацію своїх інтересів. У мотивованій діяльності працівник сам визначає міру своїх дій залежно від внутрішніх спонукань і умов зовнішнього середовища. Під мотивацією праці дослідники розуміють прагнення працівника задовольнити свої потреби шляхом трудової діяльності. У структуру мотиву праці входять: потреба, яку бажає задовольнити працівник; благо, здатне задовольнити цю потребу; трудова дія, необхідне для одержання блага; ціна - витрати матеріального й морального характеру, які пов’язані з здійсненням трудової дії. Вони особливо відзначають, що мотив праці формується лише тоді, коли трудова діяльність є якщо не єдиним, то основною умовою одержання блага. Якщо критерієм у робочих відносинах слугують статусні відмінності (посада, кваліфікаційні розряди, ступені, звання ), стаж роботи, приналежність до певної соціальної групи, то по іншому формуються мотиви службового просування [30].
А.Н. Роша також описує професійну мотивацію й виділяє чотири групи мотивів : стійкий інтерес до професії (показником стійкості інтересу, на його думку, є захоплення професією ще із середньої школи, участь у допомозі органам внутрішніх справ та ін.); прагнення стати працівником ОВС під впливом родичів; вплив книг і кінофільмів; так звана “коротка” мотивація, коли людина мріє про іншу спеціальність, але при якихось обставинах іде на службу в ОВС. При цьому перші дві групи мотивів визначаються автором як найбільш стійкі, але він підкреслює, що стійкий інтерес до професії можуть мати також особи, які розглядають службу в ОВС як можливість реалізувати патологічне прагнення до влади, бажають компенсувати в такий спосіб свої особистісні недоліки. А вибір професії під впливом родичів може бути пов'язаний з бажанням одержати їхнє заступництво при відсутності власних здібностей або з неможливістю вступити в інші навчальні заклади без підтримки впливових родичів[36].
