Поняття про мотивацію і мотив
Поняття «мотивація» є одним із основних в психологічній науці. Вперше цей термін вжив Шопенгауер А. у статті «Чотири принципи достатньої причини» [7, с.65 ]. Потім поняття «мотивація» міцно увійшло в психологічний побут для пояснення причин поведінки людини і тварин.
Поняття мотивації використовується дуже широко і з різним змістом та значенням, й далеко не завжди носить визначений характер. Нині багато психологів підкреслюють велике значення вивчення мотивації для поглибленого розуміння психіки людини та її суті [40, с.177].
На сьогодні мотивація як психічне явище трактується по-різному. У одному випадку - як сукупність чинників, що підтримують і направляють, тобто що визначають поведінку; в іншому випадку - як сукупність мотивів; в третьому - як спонукання, що викликає активність організму і що визначає її направленість. Крім того, мотивація розглядається як процес психічної регуляції конкретної діяльності, як процес дії мотиву і як механізм, що визначає виникнення, напрямок і способи здійснення конкретних форм діяльності, як сукупна система процесів, що відповідають за спонукання і діяльність. Мотивація є пояснюючим конструктом, який використовується для пояснення психологічних причин поведінки людей (того, чому вони поводяться так, а не інакше), її спрямованості та механізмів здійснення [31, с.48].
Ільїн Є.П. всі визначення мотивації розділив на два напрямки. Перший розглядає мотивацію із структурних позицій, як сукупність чинників або мотивів. Другий напрямок розглядає мотивацію не як статичне, а як динамічне утворення, як процес, механізм [7, с.65]. Більш за те, в другому випадку мотивація виступає як засіб або механізм реалізації вже наявних мотивів: виникла ситуація, що дозволяє реалізувати наявний мотив, з’являється і мотивація, тобто процес регуляції діяльності за допомогою мотиву. Наприклад, Іванников В.А. вважає, що процес мотивації починається з актуалізації мотиву. Таке трактування мотивації обумовлене тим, що мотив розуміється як предмет задоволення потреби, тобто мотив дається людині як би готовим. Його не треба формувати, а треба просто актуалізувати (викликати в свідомості людини його образ).
Пілоян Р.А. пише, що мотивація і мотив - взаємозв'язані, взаємообумовлені психічні категорії і що мотиви дії формуються на базі певної мотивації (тобто мотиви вторинні). І в той же час він стверджує, що через вироблення окремих мотивів ми можемо впливати на мотивацію в цілому (тобто вже мотивація залежить від мотивів, які стають первинними) [7, с.116].
У багатьох випадках психологи (а біологи і фізіологи - постійно) під мотивацією розуміють детермінацію поведінки, і тому виділяють зовнішню і внутрішню мотивацію. Зовнішня мотивація (екстенсивна) - це мотивація, яка не пов’язана зі змістом певної діяльності, але обумовлена зовнішніми по відношенню до суб’єкта обставинами. Внутрішня мотивація (інтренсивна) - мотивація, пов’язана не з зовнішніми обставинами, а з самим змістом діяльності. Мотивація пояснює цілеспрямованість дії, організованість та стійкість цілісної діяльності, направленої на досягнення певної цілі. Мотив на відміну від мотивації - це те, що належить самому суб’єкту поведінки, являється його стійкою особистісною властивістю, з середини спонукаючи до певних дій.
У психологічному словнику "мотив" (від латин. movere - рухати, штовхати) означає спонукання до діяльності, що пов'язані із задоволенням потреб суб'єкта; сукупність зовнішніх або внутрішніх умов, які викликають активність суб'єкта і що визначають її спрямованість [24, с.219]. Мотив - це рушійні сили поведінки людини. Мотиви - це усвідомлені потреби, вербалізовані, достатньо аргументовані і з'ясовні. Мотиви формуються бажаннями і неусвідомленими потребами, які часто виступають у вигляді важкопояснюючих потягів.
Мотиви можуть бути різні: інтерес до змісту і процесу діяльності, обов’язок перед суспільством, самовираження і т.д.
