Аналіз використання фонду робочого часу
Методом ланцюгових підстановок встановлюється вплив цих факторів на величину фонду робочого часу:
(3.2)
(958-1000) *219*8=-73584 год
(3.3)
(210-219)*958*8 = -68976 год.
(3.4)
(7.6-8) *958*210 =-80472год.
Усього: - 233032
Таким чином, фонд робочого часу зменшився проти планового у звітному періоді на 223 тис. годин, у тому числі за рахунок зменшення чисельності робітників - 74 тис. год., за рахунок не-відпрацьованих днів (цілоденних втрат робочого часу) - на 69 тис. год. і за рахунок зменшення тривалості робочого дня (внут-рішньозмінних втрат робочого часу) - на 80 тис. годин.
Розрахунок показав, що трудові ресурси підприємства використовувались недостатньо ефективно. У середньому одним робітником відпрацьовано 210 днів замість 219, у зв'язку з цим втрати робочого часу на одного робітника становили 9 днів, а на всіх робітників - 8622 (9 • 958), або 68976 годин (8622 • 8).
Внутрішньозмінні втрати робочого часу за один день (зміну) становили 0,4 год. (7,6 - 8), а за всі відпрацьовані робітниками дні - 80 472 год. (-0,4 • 210 • 958). Загальні втрати часу становили 149 448 год. (68 976 + 80 472).
У загальну кількість відпрацьованих робітниками годин включають і години, відпрацьовані надурочно. Якщо їх виключити, то фактична кількість годин роботи в середньому на одного робіт-, йика буде меншою, а розмір втрат відповідно зросте.
Якщо на підприємстві відпрацьовано за звітний період 3448 Годин надурочно, то це значить, що втрати робочого часу стали ще більшими й досягли 152 896 год. (149 448 + 3 448).
Наявність надурочних годин роботи певною мірою компенсує втрати робочого часу, оскільки випуск продукції збільшується. Але Це не впливає на показник годинної продуктивності праці, бо одночасно зі збільшенням випуску продукції збільшуються й затрати праці.
Конкретні причини втрат робочого часу можна встановити, порівнюючи плановий і фактичний баланс робочого часу у звіт-зму періоді.
Аналіз планового і фактичного балансу робочого часу пока-ує, що цілоденні втрати вищі за планові на 9 днів (42 - 33). Це еревищення сталося за рахунок збільшення простоїв, прогулів, евиходів з дозволу адміністрації, а також невиходів на роботу s тимчасову непрацездатність.
Розрахункова частина
Оцінка стану виробничої складової:
) знос основних фондів - визначається як відношення суми зносу основних фондів до їхньої первісної вартості:
Рівень цього показника для оцінки ВПП має слідуючу шкалу:
Рівень ВПП А - менше 50% - помірний,
Рівень ВПП В - 51-69 %- потребує оновлення,
Рівень ВПП С - 70% та більше - значний.
Рівень зносу основних фондів для оцінки ВПП - В.
) співвідношення коефіцієнта відновлення і вибуття основних фондів.
Коефіцієнт відновлення розраховується як відношення вартості поступивши основних фондів до вартості основних фондів на кінець року:
Коефіцієнт вибуття розраховується як відношення вартості вибулих основних фондів до вартості основних фондів на початок року:
Отже, співвідношення коефіцієнта відновлення і вибуття основних фондів буде становити:
Рівень цього показника для оцінки ВПП має наступну шкалу:
Рівень ВПП А - більше та рівне 1,
Рівень ВПП В - 0,5-1,
Рівень ВПП С - менше 0,5.
Рівень цього показника для оцінки ВПП - В.
3) фондовіддача - відношення виручки від реалізації продукції до середньорічної вартості основних засобів:
Рівень цього показника для оцінки ВПП має наступнушкалу:
Рівень ВПП А - більше 1,
Рівень ВПП В - = 1,
Рівень ВПП С - менше 1.
Рівень фондовіддачі для оцінки ВПП - А.
Оцінка стану матеріальної складової:
) частка змінних витрат в собівартості продукції:
Рівень цього показника для оцінки ВПП має наступну шкалу:
Рівень ВПП А - 80% - та більше,
Рівень ВПП В - 50-79%,
Рівень ВПП С - менше 50%.
Рівень частк змінних витрат в собівартості продукції для оцінки ВПП - А.