Сутність і структура механізму адаптації підприємства до ризику

Соціально-психологічні повинні включати у себе рівень адаптації суб’єкта, який приймає рішення, до ризику.

Організаційно-економічні елементи повинні включати фактори ризику. Поєднання цих елементів і адаптація до ризику повинні ґрунтуватись на методах аналізу, який складається з таких етапів.

. Отримання та обробка інформації про зовнішнє та внутрішнє середовище підприємства.

. Аналіз чинників, які впливають на ситуацію ризику.

. Оцінка ризику (визначення його рівня).

. Моделювання ризиків (можливість функціонування структури механізму адаптації ї зміни цієї структури у часі).

. Прийняття управлінського рішення.

. Діяння на ризик (визначення методів обмеження ризику).

. Контролювання ризику (постійне спостереження за ситуацією ризику).

Аналіз ризиків повинний виконується за такими напрямками: якісний і кількісний аналіз, моделювання ситуації ризику.

Якісний аналіз припускає: виявлення джерел і причин ризику, ідентифікацію всіх можливих ризиків. Результати якісного аналізу є важливою вихідною інформацією для здійснення кількісного аналізу.

Кількісний аналіз припускає чисельне визначення окремих ризиків і загального ризику підприємства, установлення потенційних зон ризику.

Моделювання ризику зводиться до можливості формалізації елементів системи управління ризиком, а також їхнім змінам у часі. За результатами моделювання відбувається виявлення практичних вигод і можливих негативних наслідків, що можуть наступити при реалізації стримуючого ризик рішення.

У результаті одержання інформації, аналізу ризику формується картина можливих ризикових подій, імовірність їхнього настання і наслідків. Після порівняння отриманих значень ризиків із гранично припустимими розробляється управлінське рішення щодо діяння на ризик.

Завершальним і узагальнюючим етапом повинний стати етап постійного контролю всього процесу управління ризиками. Такий контроль повинний здійснюватися у таких напрямках:

якість одержуваної інформації;

правильність ідентифікації й оцінки ризиків;

імовірність настання позитивних чи негативних наслідків ризику;

правильність прийняття управлінського рішення.

Таким чином, в межах розробки механізму адаптації до ризику треба ураховувати ту особливість, що комерційна діяльність є ризиковою. Тому з такої точку зору механізм адаптації повинен відповідати таким вимогам:

підвищувати адаптаційні можливості підприємства;

попереджати виникнення ризиків між підприємством і навколишнім середовищем;

нівелювати негативні діяння внутрішніх та зовнішніх ризиків.

Система елементів управління механізму адаптації до ризику повинна ґрунтуватися на взаємозв'язку і взаємозалежності цих елементів, ураховуючи специфіку підприємства. Такий підхід дасть можливість у процесі господарської діяльності здійснювати постійний моніторинг, аналіз і контроль за ризиками. Обов'язковою умовою перерахованих елементів є відповідна адаптація й алгоритм взаємозв'язків стосовно комерційної сфери.