Використання норм праці в економічній роботі
Технічно обґрунтовані норми праці широко застосовуються в народному господарстві, дозволяючи вирішувати ряд конкретних завдань:
установлюються кількісні пропорції між працівниками різних професій і спеціальностей, що мають різний рівень кваліфікації, з метою більше раціонального використання робочого часу й забезпечення ритмічної високопродуктивної роботи бригад, ділянок, цехів, підприємств;
виробляється всебічне вивчення, узагальнення й поширення передового виробничого досвіду;
оцінюється економічна ефективність впровадження нової техніки, технології, визначаються найбільш доцільні варіанти рішення окремих виробничих питань, планування виробництва й праці;
установлюється найбільш раціональний регламент роботи й фізіологічно обґрунтовані режими праці й відпочинку;
порівнюються результати праці окремих працівників: і низових виробничих колективів, визначається частка їхньої участі в загальних результатах праці, а також право на винагороду (оплату) відповідно до їх внеску.
Таким чином, ефективність економічної роботи на підприємствах значною мірою залежить від якості норм праці й ступеня охвата нормуванням всіх робіт, включаючи обслуговування й керування.
Розглянемо деякі області застосування технічних норм часу в заводській практиці.
Технічне нормування лежить в основі планування. На всякому підприємстві робота здійснюється відповідно до техпромфінплану, що являє собою обґрунтований прогноз його виробничої, технічної й фінансово-господарської діяльності. В основі розробки техпромфінплану лежить система норм витрат робочого часу, витрати основних і допоміжних матеріалів, електроенергії, палива, пари, води, норм амортизаційних відрахувань і т.д. При цьому норми витрат робочого часу займають особливе місце, служачи вихідним маті ріалом для розрахунку основних елементів техпромфінплану підприємства.
На підставі норм часу виробляється розрахунок кількості й завантаження встаткування й робочих місць, визначення виробничої потужності ділянки, цеху, підприємства в цілому. На їхній базі розраховується чисельність працюючих, складаються планові завдання окремим робочим місцям, ділянкам, цехам на зміну, добу, місяць, рік; виробляється розрахунок циклу виготовлення окремих деталей і виробів. Таким чином, технічно обґрунтовані норми є важливим елементом заводського планування.
Найважливішою умовою госпрозрахунку є порівняння витрат і результатів. Однак дефіцит на багато видів продукції й монополія на її виробництво, відсутність механізму об'єктивної оцінки результатів виробничої діяльності не тільки не стимулює зниження витрат, але й приводить до необґрунтованого завищення цін і доходів виробників, до одержання незароблених грошей. Подібна практика перешкоджає поліпшенню нормування праці, робить невигідним визначення суспільно необхідних витрат.
Пряма зацікавленість у зниженні трудо- і матеріалоємності продукції створюється з розвитком конкуренції й ринкових відносин, що змушують виробників знижувати ціни. У цьому випадку норми витрат живої й упредметненої праці є основою оцінки ефективності роботи й визначення перспективних напрямків як традиційних, так і нових виробництв. З їхньою допомогою визначається трудовий внесок колективів і працівників.
Оскільки в нових умовах ринкові ціни будуть виступати діючим контролером ефективності витрат, тому що ріст їхній обумовлений підвищенням показника споживчих властивостей продукту праці, підприємства будуть зацікавлені в одержанні реальних сукупних витрат. Норми будуть бути основою для розрахунку як відпускної ціни, так і необхідних витрат конкретних підприємств у заданих умовах і використовуваних для розрахунку внутрівиробничих цін. У той же час споживач, використовуючи ці норми, може визначити обґрунтованість відпускної ціни. У цьому випадку доцільно розраховувати еталонні (для прогнозування ринкових цін) і заводські норми. Тоді оцінка результату роботи підприємства може виробляється зіставленням фактичного критерію з нормативним, отриманим по еталонним нормах.
Стало бути, в умовах перебудови економіки значення функцій норм значно зростає, а дотримання науково обґрунтованих норм праці необхідно розглядати як один з найважливіших показників оцінки ефективності і якості роботи в умовах ринкових відносин.
Особливо широко й всебічно вплив нормування на організацію праці, а тісний взаємозв'язок між ними обумовлено тим, що оптимальні норми встановлюються на основі вибору раціональної організації праці, ефективність якої оцінюється за допомогою нормування.
Норми служать найважливішою передумовою (умовою) впровадження прогресивних форм організації праці, оскільки за допомогою їх визначається міра праці учасників виробничого процесу, стосовно до якого встановлюється норма. На основі норм здійснюється проектування регламенту продуктивної роботи, розробляється раціональний трудовий процес. Нормування праці, як показано вище, не зводиться до встановлення норм, а містить у собі також більшу аналітичну й дослідницьку роботу з оцінки безлічі варіантів організації праці з метою відбору найбільш ефективних. Таким чином, витрати часу, розраховані стосовно до раціональних форм організації праці - це не тільки розрахунковий матеріал для встановлення обґрунтованих норм, але й керівництво при виборі тих або інших форм організації праці, тобто норми закріплюють і роблять обов'язковими для широкого застосування раціональні форми організації тру так. За допомогою норм, отже, оцінюється раціональність організації того або іншого трудового процесу й змін, що відбуваються в ньому, які тією чи іншою мірою позначаються на витратах робочого часу.
